Євген прокинувся. Перед очима її посмішка. Підвівся вийшов зі спальні. Жінка сиділа на дивані. – Валя! – Та, не Валя я! – вигукнула вона і, уткнувшись у долоні, заплакала. – Галино, Галино, вибач! – сон остаточно відпустив чоловіка. – Женю, я так більше не можу. Ти мене жодного разу Галею не назвав, тільки Галина. Вибач! Я йду!!!
Ліс. Сонце заплуталося у кроні величезної берези. Вони з Вальою ще молоді, Діма ще до школи не ходить. Син радісно
Read More