Ніна приїхала в своє рідне містечко. Вона не була там давно. Жінка йшла по парку, де колись гуляла зі своїм коханим Миколою. Майже нічого не змінилося. Ох, її Микола! Давно вже нема його. Уже й не стало її батьків… Ніна згадала минуле, й сльози пішли з очей. Вона сіла на лавку, де колись сиділа з Миколою. Їхня улюблена лавка… Раптом поруч із нею присів якийсь чоловік. Його обличчя не було видно за каптуром. Несподівано він обернувся й торкнувся плеча Ніни. Жінка глянула на нього, й очам своїм не повірила
Ніна йшла по парку, де вона колись гуляла в дитинстві з батьками, потім із друзями. Ну а вже потім –
Read More