Тамара сиділа біля вікна і плакала. Півроку тому жінка втратила старшу дочку Риту. – Як же так, Ніно, – питала вона свою другу доньку. – Хіба можуть діти раніше батьків йти? І не чекаючи відповіді, казала: – Ні, не можуть. Ніна намагалася, втішити маму, але все було марно. А одного разу Ніна прийшла до батьків, і діставши з сумки пакунок перев’язаний стрічкою, сказала: – Мамо, це тобі від Рити. – Як від Рити, – здивувалася Тамара
Тамара Іванівна сиділа біля вікна і дивилася як по вікну стікають каплі дощу. Осінь видалася дуже сира, навіть не встигли
Read More