Марія сиділа на лавочці, сльози котилися по її щоках. – Ще одну зиму не протягну! – подумала вона і зітхнула. – Нікого в мене не залишилося, одна на цьому світі. Раптом, хвіртка відчинилася, і на подвір’я зайшла, незнайома, молода дівчина. – Є хто-небудь вдома? – почувся дзвінкий голосок. Марія підійшла до воріт. – Ви до кого? – запитала вона. – Я до Марії Федорівни! Я внучка її, – раптом сказала дівчина. Марія Федорівна аж присіла від здивування, жінка нічого не розуміла
Марія Федорівна сиділа на лавочці, залитій сонцем, і насолоджувалася першими теплими днями. Ну ось і настала весна. Тільки одному Богові
Read More