Галина Петрівна встала рано. Подивилася в небо і тихенько прошепотіла: – Ех, Вітя, Вітя. Як же мені тебе не вистачає. Кинув мене тут одну. Сьогодні жінка запланувала з’їздити на могилку чоловіка. Віктор наснився вчора. Галина зібралася і вирушила в дорогу. На цвинтарі було тихо. Підійшовши до огорожі, жінка зупинилася, не вірячи своїм очам. -Та що ж це. Вітя. Та як же так. Хто ж це зробив? – здивувалася Галина
Галина Петрівна встала рано. Потроху розходилася і вийшла на ганок. Ласкаве, вересневе сонечко потихеньку нагрівало землю, що охолола за ніч.
Read More