Віктор вийшов на подвір’я. Через паркан він помітив, як сусідка поралася на городі. – Бог в поміч, – махнув рукою Віктор. – О, Вітя. Як ти? – усміхнулася Людмила. – Нічого, тримаюся, – відповів чоловік. – Тримайся. А я ось все. Будинок продала, капусту залишилося прибрати, – раптом сказала жінка. Віктору хотілося ще постояти, поговорити, але Людмила сказала: – Ну добре, час мені вже. Віктор засмутився. А наступного дня біля будинку Людмили зупинилася машина, приїхали нові сусіди. Віктор ще не знав, як від цього зміниться його життя
Перші холодні уламки посипалися з неба вже в середині вересня. Дачні ділянки пожвавішали і, здавалося, знову почали жити своїм звичайним
Read More