У Віри раптово не стало мами, а згодом і її бабусі Зіни. Свого батька вона не знала, але він приїхав забрати її до себе. Дорогою додому вони мовчали. Не знали, про що говорити. На порозі квартири їх зустріла гарно та вміло нафарбована жіночка. Одягнена вона була не по–домашньому. Ошатне плаття, багато прикрас. – Познайомся, це Оля, моя дружина, – сказав батько. – А це моя дочка, Віра, – кивнув Микола у бік дівчинки. – Дуже приємно, – сказала Оля і строго глянула на гостю. Віра зайшла в кімнату, озирнулася навкруги й ахнула
Чому мама з татом не стали жити разом, Віра так ніколи й не дізналася. Їй було три роки, коли батьки
Read More