Надія Олексіївна з самого ранку зайшла до своєї подруги Марини. – Маринко, люба моя, ти чого мовчиш? – почала вона з порога. – Вставати хоч збираєшся? Та у відповідь була тиша… – Маринко, ти чого розіспалася так, вставай, я вже й каші наварила. Олечка скоро приїде… Та що з тобою таке?! Надія глянула на Марину й очам своїм не повірила! – Господи, милосердний! – тільки й ахнула вона
– Надія, ти хоч кватирку прикрий, вистудило зовсім! Вітер крижаний, зовсім чи що? Чуєш? Мовчиш усе. Ну мовчи, мовчи, мовчала
Read More