Віра нерішуче тупцювала біля дверей, вона невпевнено піднесла руку до дзвінка і натиснула на нього. Почулися човгаючі кроки. – Віра! – усміхнулася Ніна Іванівна. – Як я рада тебе бачити! Заходь! – Ніна Іванівна, я тортик принесла. Почаюємо? – Віра простягла тортик господині. Коли чашки були наповнені чаєм, а шматочки торта красувалися на тарілочках, свекруха накрила своєю долонею руку Віри. – Розповідай, – тихо вимовила вона. – Що сталося? Я ж бачу, що ти засмучена і непросто так прийла. Дівчина видихнула і все розповіла жінці. Ніна Іванівна вислухала Віру і застигла від почутого
Віра, важко видихнула і сумно дивилася на співрозмовника. Михайло був напружений. Він уважно вдивлявся в обличчя дівчини, намагаючись розпізнати її
Read More