– Олеся, вибач, мені треба їхати, – Ігор знову поспішав. – Дружина дзвонила? Їдь, звісно. Я вже звикла… Їй було важко відпускати Ігоря до дружини. Так хотілося, щоб він залишився. – Два роки почекай, поки син підросте, от тоді я точно піду від дружини, – казав він. І Олеся чекала. Та одного дня вона раптом побачила Ігоря на вулиці. Він був з дружиною і вона явно була вагітна
-Олеся, вибач, мені треба їхати. -Дружина дзвонила? Їдь, звісно. Я звикла… Олесі було важко щоразу відпускати Ігоря до дружини. Так
Read More