Життя – Сторінка 289 – Тут цікаво

Тут цікаво

fcvomond 12.10.202212.10.2022 0 Comments

Микола вже збирався спати, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сестра Ніна. – Алло, – чоловік неохоче підняв слухавку. – Привіт. Ти зможеш днями приїхати? – запитала Ніна. – Щось із матір’ю? – схвильовано запитав Микола. – Ні. – відповіла Ніна. – Нам потрібно дещо вирішити. – Приїду, – коротко відповів чоловік і поклав слухавку. Наступних вихідних Микола з сім’єю приїхав до батьківсьокого будинку. На подвір’ї ніхто не зустрічав їх. – Дивно, – подумав він і зайшов у хату. Чоловік відкрив двері в зал і засиг від здивування

– Цю берізку ми з твоїм батьком посадили в перший рік, як будинок будували. А як рости почала, роздвоїлася. Так

fcvomond 12.10.202212.10.2022 0 Comments

Вітя прийшов додому, зайшов на кухню. Раптом він побачив маму всю в сльозах. – Мамо, що сталося? Чому ти плачеш? – запитав Вітя. Жінка мовчала. – Бабуся? А ти, що тут робиш? – здивувався хлопчик, коли на кухню зайшла бабуся. – А я тобі казала, Люба, казала, що цим все закінчиться, – сказала бабуся до мами. – Та що ж сталося? – вигукнув Вітя. Хлопчику ніхто нічого не відповів. Вітя розгублено дивився на маму з бабусею, нічого не розуміючи

-Мамо, що сталося? Чому ти плачеш? Бабуся? А ти чому тут, а не на дачі? Що сталося? – занепокоївся Вітя,

fcvomond 12.10.202212.10.2022 0 Comments

Жанна з чоловіком повернулися додому після роботи. Жінка пішла переодягатися, а Денис одразу пішов на кухню. – А у нас що, нічого немає на вечерю? – гукнув чоловік. – У холодильнику суп і запіканка. Я сьогодні вранці приготувала. Мабуть ти погано дивився, – сказала Жанна зайшовши на кухню. Жінка відкрила холодильник і застигла – ні супу, ні запіканки не було. – Але хто ж це міг зробити? Ми ж разом були на роботі, – здивувалася жінка. Раптом в голові у Жанни виникла несподівана здогадка

– Знову твоя мама приходила, поки ми були на роботі, – повідомила Жанна чоловікові. – Викинула мій суп та запіканку.

fcvomond 12.10.202212.10.2022 0 Comments

Олег з дружиною приїхав до брата на дачу. – Ох, і спека сьогодні, – сказав він Миколі. Олег зняв шкарпетки і почепив їх на спинку стільця. – А що, обід ще не готовий? – Та ми щойно поснідали, – відповів братові Микола. – Ми тут із Жанночкою гостинців привезли! Випічка була зі знижкою і диня на п’ятдесят відсотків дешевше. Вони попили чаю й Олег заявив: – Ну добре, ви тут обід готуйте, а ми поки що з Жанночкою у своїй кімнаті відпочинемо. Ми ж там ночуємо, де й минулого разу? Іра з Миколою ніяково переглянулися

-Миколо, а ти пам’ятаєш, що на наступні вихідні до нас твій брат із дружиною приїде? -Та добре! -Що “та добре”,

fcvomond 12.10.202212.10.2022 0 Comments

Настя вийшла з пологового будинку із згортком на руках. На вулиці її чекала знайома машина, прикрашена повітряними кульками. Настя зраділа. – Наш каханий татусь приїхав нас зустрічати, – тихенько сказала Настя донечці. Жінка підійшла до машини, з якої вийшла свекруха і дід Василь. – А де Олег? – здивувалася Настя, не побачивши чоловіка. – Доню, ти тільки не хвилюйся, – раптом сказала свекруха. Настя застигла, приготувавшись до найгіршого

Заздрили Насті у селі, такого хлопця відхопила. Він, як тільки вперше з’явився в селі, дівчата всі закохалися. Широкоплечий, високий та

fcvomond 12.10.202212.10.2022 0 Comments

Петро назбирав на городі півоній і пішов до дружини на цвинтар. – Ну ось, люба, прийшов я тебе провідати, – сів він біля памʼятника. – Ніхто не пам’ятає річницю, окрім мене… Петро уже хотів йти, як раптом помітив, якогось чоловіка з торбиною. – О, Боже! – перехрестився старий. – Як це тебе сюди занесло, Андрію?! Онук підійшов і обійняв діда. – Справа у мене важлива до тебе… – Андрій раптом поліз у торбину і почав там щось шукати. – Ось! – нарешті сказав онук і дістав якийсь згорток. Старий розгорнув його й ахнув

Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу

fcvomond 12.10.202212.10.2022 0 Comments

Олексій повернувся додому сумним. – Що сталося? – занепокоїлася дружина. – З роботи звільнили, – тихо сказав Олексій. – І що ж нам тепер робити? – запитала Олена. – Щось придумаємо, – сказав він і обійняв дружину. Думати довго не довелося, поїхав Олексій на заробітки. Чоловік працював вже декілька місяців, коли одного вечора на його телефон прийшло повідомлення. Писала дружина. Олексій прочитав смс і застиг. – Цього не може бути, – тільки й подумав він

“Вибач. Я йду від тебе. Більше не можу обманювати тебе . Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам

fcvomond 11.10.202211.10.2022 0 Comments

Микола підстрибуючи підбіг до сусідки, яка виходила з підʼїзду. – Давайте допоможу Ганно Іванівно, – простягнув він руку до мішка зі сміттям. – Та не треба, Миколо Степановичу, я сама. Хоч свіжим повітрям подихаю. Ганна Іванівна у свої сорок три роки здивувала всіх. Вийшла заміж за чоловіка на п’ятнадцять років молодшого і народила дитину. – Може це і неважливо, – раптом сказав Микола. – Але вже другий тиждень вашого чоловіка привозить молода дівчина. Він цілує їй руку і, озираючись, біжить до під’їзду. Ганна так і застигла з мішком у руках

-Марічка, почекай, – зупинив Микола Степанович дівчину. Та застигла на місці. -Що хочете? Я на заняття запізнююся. -Ех, Марічка, що

fcvomond 11.10.202211.10.2022 0 Comments

Галина весь день крутилася біля плити. Сьогодні у гості прийдуть друзі, Марина та Сергій. У двері подзвонили. – Я відкрию, – гукнув чоловік. Толік зустрів гостей і запросив до столу. Всі сіли за стіл, поїли. Настав час десерту, жінки пішли на кухню по тортик і довго не поверталися. – Йду, подивлюся, чому вони так довго, – сказав Толік Сергію. Чоловік вийшов у коридор, як раптом почув, що Галина з Мариною про щось розмовляють. Толік прислухався і застиг. Розмова була про нього

– Ох, як же чудово, що ми нарешті зустрілися! – задоволено сказав Анатолій, дивлячись на компанію, що зібралася. – Давно

fcvomond 11.10.202211.10.2022 0 Comments

Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка

-Здрастуйте, Віро. Ви мене не знаєте, я вас також. Пишу на прохання вашого дідуся, сподіваюся, пам’ятаєте про нього, Бориса Миколайовича?