Ніна Іванівна занедужала. Вранці, до неї в палату, прийшла дочка Галина. – Мамо, дивись, що я тобі привезла. Впізнаєш? – вона дістала халат. – Як же не впізнати? – Ніна Іванівна, доторкнулася до м’якої тканини халату. – А ось і кружка твоя, я все думала, яку взяти, вибрала цю. Як тобі? Ніна Іванівна раптово просвітліла на обличчі, і ніжно посміхнулася
– А навіщо воно тобі? Я б давно викинула, все одно лежить без діла. І посуду твоєму вже сто років.
Read More