У Валі раптово не стало мами. Її батько Віктор обіймав дівчинку. – Чому все так? – тихо плакав він. – Як тепер далі жити? Як жити?.. Через три роки Віктор одружився з жінкою з його роботи. Валя була рада. Їй було байдуже, що в неї буде мачуха. Головне, щоб тато хоч трошки ожив і став хоч трішечки схожий на того, ким він був раніше… І спочатку все ніби й вийшло! Антоніна була весела жінка. Валі вона здалася дуже доброю. Та потім сталося те, чого Валя ніяк не очікувала від Антоніни
Валя гірко плакала, обіймаючи татову потерту шкіряну барсетку, яку йому мама подарувала на день народження, на ювілей – сорок років.
Read More