Віктор пив каву, коли на кухню увійшла дружина. – Алло, нам треба поговорити, – раптом сказав чоловік. – Продовжувати жити так, як ми живемо, неможливо. У нас кудись випарувалися спільні інтереси. – Вітя, ти що таке говориш? – здивувалася Алла. – Нам треба розлучитися. Я покохав іншу! – продовжив Віктор. – Я думав мій батько не одобрить це рішення, адже це суперечить принципам яких він мене вчив. Але сьогодні я з ним поговорив! Алла застигла почувши таке. – Вітя! Твого батька вже рік, як не стало! – Алла здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи
Віктор йшов пухким снігом, а в пам’яті був той холодний жовтень минулого року. Цей день, коли він дізнався з телефонного
Read More