Життя

Віра прокинулася пізно. Яскраве сонце пробивалося крізь штори, вона перевернулася на іншу сторону. Вчора проходили поминки по її чоловікові, пройшло

Ліза з нетерпінням чекала вихідних. Після нервових робочих буднів. Можна виспатися, а не вставати в 6 ранку. Спокійно приготувати сніданок

-Микола невдоволено дивився на тарілку з “пустими” макаронами. -Це вечеря, – спокійно відповіла Катя, його дружина. -Це ти називаєш вечерею?

-Забрали, повели, – голосила по вулиці Бобриха. Цікаві сусіди оточили бідну жіночку і давай розпитувати. -Кого? Чого? А вона одне

Жити б та жити, та сина ростити, попереду ще купа років життя. А поруч чоловік коханий – Томка сама вибрала,

-Вибачте, ви виходите? – Олег почув жіночий голос позаду себе. -Так, виходжу. Голос здався знайомим, тому він обернувся, ковзнув байдужим

Валя майбутній свекрусі не сподобалася зовсім. Анастасія Павлівна презирливо оглянула молоденьку дівчину з голови до п’ят і про себе винесла

В метро було жарко. Людмила Федорівна, в очікуванні поїзда, була занурена в свої думки, і не помітила, як до неї

Геннадій щойно повідомив дружині, що йде. Ця звістка застала жінку зненацька. “Чому йдеш? На роботу? Тебе викликали?” – сипала вона

-Віра, ти одягла шапку? А шарф? На вулиці вітер … Віра посміхнулася. Ось він весь у цих питаннях і в