– Зіна! Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини. – Тільки її не вистачало! І головне, коли? – подумала Зіна, коли вже все вирішила і лягла, щоб спокійно піти, – Зіна зітхнула, і сіла на ліжку. – Чого гукаєш? Тут я! – вигукнула вона у відповідь. Двері в сінях відчинилися, сусідка зайшла в кімнату Зіни. – Ти чого така стривожена? – Зіна здивовано, подивилася на Василину. – Ой, Зіна, тут таке біда… Така біда…, – повторювала сусідка. – Яка біда? – Зіна аж підвелася з ліжка, нічого не розуміючи
– Зіна! Чуєш? Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини, і Зіна скривилася. – Тільки її не вистачало!
Read More