Віра з мамою гуляли містом. Раптом дівчинка побачила, як її батько йде за ручку з якимось хлопчиком. Віра зраділа, швидко побігла до них із вигуками: “Татусю, татусю”. І тут її зупинила мама. – Послухай, доню, не називай свого батька “татом” при людях. Зрозуміла? – сказала мама. – Чому? – здивувалася дівчинка. – Потім все дізнаєшся, ще трохи підрости, – пояснила мама. Коли Віра була у випускному класі, мама розповіла їй усе. Дівчина аж застигла від почутого
Свого батька Віра пам’ятала з раннього дитинства. Він приходив до неї, грав із донькою, брав її з дитячого ліжечка і
Read More