Життя

– Діду, ну що ти там возишся, автобус через годину вже, ще треба сумки донести, – квапила чоловіка баба Ніна.

Анна дивилася у вікно, чекаючи сина. Ігор сказав, що приїде до полудня. Він не пояснив, з якої причини раптом вирішив

Микола швидко йшов по осінній вулиці. До початку уроків залишалося всього п’ятнадцять хвилин, і він дуже поспішав. Раптом він помітив,

Наталка сиділа вже другу годину і дивилася в підлогу, вона ніколи не думала, що з нею може статися таке. Коли

– Ну якщо ти до нас надовго, значить вже не гостя. Так що Наталя, бери лопату і на город, картоплю

Ірина сиділа за столом сама. Перед нею стояла чашка з водою. З неї вона робила ковток, упереміш зі сльозами. Її

Дев’ятирічна Даша акуратно розклала перед собою подвійний листок паперу, вирваний з середини зошита, і стала писати батькові листа. Мама була

Юля прокинулася рано. За вікном був прохолодний, осінній ранок. Вона стояла біля вікна і бачила, як кутаючись від вітру люди

Наталя йшла по алеї повільно, невпевнено. Жінка ніби сумнівалася, чи варто їй продовжувати шлях, чи краще повернутися туди, в кімнату

Маргарита стояла біля мокрого вікна і з сумом дивилася на подвір’я. Там складала в машину останні речі її сусідка, з