Сергій Петрович повернувся з міста в рідне село. Серце аж стрепенулось від радості. Ось він, рідний край! Іде він по вулиці, а люди повибігали, усі вітаються. Сергій Петрович підійшов до свого будинку. Чоловік зайшов всередину, а на табуретці біля вікна жінка якась стоїть, фіранку чіпляє! – Ой, приїхали вже! – почала вона. – А я тут все перемила, грубку побілила, фіранки випрала, почепити тільки не встигла. Ну, влаштовуйтесь, обід готовий. Борщ у каструльці, картопля варена є. Сергій Петрович глянув на неї й оторопів від несподіванки
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Сергій Петрович доньку, яка зі співчуття забрала його до себе
Read More