Микола стояв біля могилки матері. Її щойно поховали. Сліз чоловік не приховував… Односельці вже почали розходитися. А Микола все стояв, доки його не торкнувся за руку дід Петро. – Ходімо, Микольцю, ходімо, – сказав той. – Стій не стій – не повернути вже Ганну. Все-таки віджила вона своє – вісімдесят сім років… Микола, важко пережив відхід матері. У великому будинку, який він сам збудував, залишився Микола один. Зовсім один… Пройшов якийсь час. – Сходжу-но я до діда Петра! – якось вирішив Микола. – Може й скаже щось слушне. І чоловік пішов до сусіда з незвичним запитанням
Микола стояв біля могилки матері. Її щойно поховали. Сліз чоловік не приховував. Вони текли самі собою по щоках… Односельці вже
Read More