Віра готувала на кухні вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тату? – Віра не повірила, що чує голос батька. – Невже це ти? – Я, дочко. Дзвоню привітати тебе з ювілеєм. Тридцять п’ять – чудовий вік, – сказав батько. – Де ти був так довго? – Віра не дала договорити батьку. – Чому не дзвонив, не приїжджав? Я так чекала…Потім вирішила, що ти про мене забув… – Не забув доню…Звісно не забув, – радісно сказав чоловік. – Доню а ти отримала мій подарунок? – Який подарунок? – не зрозуміла жінка. Але Віра навіть уявити не могла, про який подаруное говорить їй батько
– Тату? – Віра не повірила, що чує голос батька. – Невже це ти? – Я, дочко. Дзвоню привітати тебе
Read More