Володимир ішов по сільській дорозі. Дощ лив, як з відра. Бруд під ногами був слизьким і заважав іти. Але Володимир вперто рухався до мети! Сьогодні він має бути тут. Біля своєї Ганнусі… Нарешті, чоловік дійшов до цвинтаря. – От і вербичка Ганни, – подумав чоловік. Володимир підійшов до памʼятника і став навколішки. Скільки б він так простояв, невідомо. Але раптом чоловік почув чиїсь кроки. Володимир обернувся і застиг від несподіванки
День був сирим та похмурим. Володимир Сергійович, щулячись від холоду, стояв на зупинці. Автобус затримувався. Роздратований довгим очікуванням, він строго
Read More