Ганна повернулася у рідне місто і вирішила відвідати могилки батьків. Ганна довго ходила між огорожами, доки не знайшла пам’ятник. – Пробач мені, мамо, лишила тебе тоді. Не могла інакше. Дякую, що зрозуміла, не тримала, – вона змахнула сльози. Постояла ще трохи, попрощалася з батьками, вийшла на доріжку і пішла до виходу. – Ганно?! – раптом почула вона голос за спиною і озирнулася. – Ви мені? – вона розглядала незнайомого чоловіка у віці. – Так. Зачекай, – відповів незнайомець. Ганна зупинилася, придивилася до чоловіка і застигла на місці. – Цього не може бути, – тільки й промовила вона
У місті майже весь сніг розтанув, на тротуарах пісок в’ївся в лід. А на цвинтaрі сніг лежить, правда, осів від
Read More