Світлана прийшла до сина, щоб він глянув до її ноутбука. – Проходь мамо, – усміхнувся Сашко, коли мати з’явилася на порозі. – А Вірочка вдома? – поцікавилася мати за невістку. – Ні. Сьогодні вона на роботі, – відповів син. – Проходь на кухню. Я там чай зробив. Світлана пройшла на кухню. Сашко взяв її ноутбук і пішов у іншу кімнату його ремонтувати. Жінка пила чай, як раптом помітила, що на тумбочці засвітився екран мобільника Сашка – прийшло повідомлення. – Може щось термінове, – подумала мати. Світлана підвелася, глянула на екран телефона, і застигла від побаченого 

– Сашко, я знаю, ти будеш на мене ображатися… але впевнена, що ти зможеш мене зрозуміти. Я закохалася з першого погляду! Він найкращий…

Світлана голосно охнула і відразу закрила собі рота рукою. Схвильовано озирнувшись, жінка переконалася, що увага сина була сфокусована на її ноутбуці і знову подивилася на телефон Сашка, що лежав поруч. Ось тільки він вже, на жаль, погас і нічого цікавого вона більше побачити не зможе.

Та як же так? Вона завжди вважала, що Сашко з Вірочкою просто ідеальна пара! А тут таке повідомлення…

– Все, мамо, готово, – посміхаючись, промовив чоловік. – Я ж казав, що нічого складного.

– Дякую, синку, бо я вже переживала, що все зламала. До речі, – ніби до слова сказала Світлана, – як у тебе справи з Вірою?

– Все чудово, – здивувався подібному питанню Сашко. – А чому ти питаєш?

– Не сварилися? – продовжувала наполягати жінка.

– Ні, мамо, у нас справді все просто чудово. З чого ти взяла, що в нас можуть бути проблеми?

– Не бери в голову, я просто так спитала, – трохи схвильовано посміхнулася жінка. – Піду я, мабуть. Зовсім забула, що до мене має сусідка заглянути.

– Навіть на вечерю не залишишся?

– Ні, я побігла, – Світлана поцілувала сина в щоку, за старою звичкою розкуйовдила його світле волосся і поспішила піти. Вона дуже не хотіла застати той поганий момент, коли її дорогий хлопчик прочитає повідомлення від дружини. Він давно виріс та має право на секрети. Захоче – розповість сам.

************************

Так, Світлана запевнила себе, що їй краще не втручатися у цю ситуацію, але материнська душа була неспокійною. Як там її хлопчик? Сильно переживає? І чому не хоче поділитися тим, що сталося з ним?

Прийти у гості з тортиком? О, вона пече чудові торти, Сашко їх просто обожнює! Але раптом вона прийде невчасно? В момент сварки, наприклад?

Жінка металася по квартирі, прикидаючи різні варіанти. Їй у будь-якому разі доведеться пояснювати, звідки вона все знає, бо Світлана завжди була поганою актрисою.

Все, вирішено, вона піде! І зробить все можливе, щоби помирити ідеальну пару! Зрештою, вона дуже хоче онуків, а якщо зараз її син розлучиться, ця знаменна подія відбудеться ой як нескоро.

*************************

-Ну, як ви поживаєте? – Світлана простягла невістці двокілограмовий торт, на який витратила багато часу, намагаючись зробити його якомога апетитнішим.

– Чудово! – Яскраво посміхнулася Віра, захоплено розглядаючи подарунок. – Це справжній витвір мистецтва! Навіть шкода їсти! На цей раз ви перевершили самі себе. Дасте кілька уроків?

– Звичайно, приходь завтра, мені на своїй кухні буде комфортніше.

Під час вечері жінка дуже уважно спостерігала за сином та його дружиною. Більш ідеалістичної картини і уявити було складно! Але як так? Світлана ж на власні очі бачила те злощасне повідомлення! Навіть якщо Сашко вирішив вибачити дружину, стосунки не повинні бити такими теплими!

Жінка нічого не розуміла. У кожному жесті Віри вона помічала безмежну любов до чоловіка, жодних навіть натяків на охолодження стосунків! Але хіба можна любити одразу двох?

Якийсь час Світлана напружено розмірковувала – питати чи ні. Але в результаті вона зрозуміла, що, якщо не дізнається правду, просто не витримає. А власне здоров’я, зокрема й ментальне, для жінки стояло на другому місці. Одразу після сина.

– Сашко, ти тільки на мене не ображайся, – тихенько промовила жінка, схвильовано дивлячись на сина. – Але відповідай мені чесно. Ти і Віра, ви…

– Дуже любимо один одного, – закінчив фразу Сашко. – Мамо, що відбувається? Ти ставиш дивні питання, кидаєш на нас дивні погляди, коли думаєш, що ніхто не бачить. Тобі що, чимось Віра не догодила, і ти вирішила засватати мені дочку якоїсь подружки?

– Ні! Що ти! – сплеснула руками Світлана. – Вірочка чудова дівчинка! Просто… Розумієш… – жінка намагалася підібрати слова, – вчора, коли ти лагодив мені ноутбук, я зовсім випадково побачила на твоєму телефоні повідомлення від Віри… І його зміст мене так сильно вразив, що… Я переживаю за тебе! – жалібним тоном закінчила стривожена мама.

– Повідомлення? – Сашко здивовано насупився. – Яке саме?

– Про те, що твоя дружина закохалася!

– А ти бачила весь текст? – раптово посміхнувся чоловік.

– Ні, тільки те, що він найкращий, – тепер була черга Світлани нічого не розуміти. Чому її син такий спокійний?

– Ходімо зі мною, я тебе з деким познайомлю.

Спальня сина та невістки зустріла напівтемрявою. Жінка побіжно окинула кімнату, але нікого не побачила. Запитально глянувши на сина, вона безмовно попросила пояснень.

– Ось, познайомся, – обійшовши ліжко, Сашко нахилився і щось підняв з підлоги. Точніше когось. І цей “хтось” голосно м’явкнув, невдоволений такою безцеремонною пробудкою. – Маркіз, породистий, з паспортом. Насправді його ім’я набагато довше, але мені й так зійде. Віра давно хотіла взяти кошеня, а я ось особливого бажання не маи. Але ми з нею останні кілька місяців це обговорювали. Вона їздила розплідниками, але ніхто їй до душі не припав. До вчорашнього дня.

– А чому вона думала, що ти будеш ображатися?

– Я думав, що через місяць ми поїдемо у відпустку, відпочити, – сумно зітхнув чоловік, який мріяв про поїздку на море. – А тепер доведеться залишатися вдома.

– Навіщо? – засяяла жінка, задоволена, що проблема виявилася дрібницею. – Я із задоволенням візьму кошеня до себе. – Світлана погладила по спинці кошеня, що задоволено замуркотіло. – Підеш до мене у гості? Обіцяю годувати свіжим молочком.

– Ой, ви вже познайомилися з нашим малюком? – Віра з сяючими очима забрала з рук чоловіка нового члена сім’ї. – Правда, він гарненький?

– Істинна правда!

Зі спокійною душею Світлана вирушила додому. Сімейному щастю сина загрози немає, даремно вона переживала…