Валя варила на кухні борщ, коли додому повернулася її донька Тетяна. Вона дектлька днів  відпочивала з сестрою та її чоловіком на природі. – Ну що, як відпочили?! – якось єхидно запитала Валентина. – Чудово! Ми з Вірою навіть викупалися в озері. Потім шашлики смажили, – затараторила Таня. Валентина сіла на стілець, склавши руки на колінах. – А тепер, донько, давай говори правду! – раптом сказала мама. – Я тобі все розповіла, – розвела руками донька. – Доню, я все знаю! Не прикидайся! – вигукнула Валентина. – Мамо, ти про що? – Тетяна здивовано дивилася на матір, нічого не розуміючи

– Ти мене вибач, але тобі доведеться шукати нове житло.

– Як? Чому?

– Я більше тебе не кохаю.

Цих слів Віра ніяк не чекала від свого співмешканця. Їй, навпаки, здавалося, що незабаром настане такий момент, коли Олександр поведе її до ЗАГСу. Почала вже заскакувати у весільні салони, придивлятися до сукні, від яких очі розбігалися.

Цього чоловіка Віра вважала за надійну людину, сподівалася, що ніщо їх не розлучить.

Тому, почувши таке, не змогла на його аргумент відреагувати, змахнула сльозу і пішла на кухню, улюблене її місце в квартирі. Тут вона була не тільки повновладною господаркою, а й чарівницею. Їй подобалося вигадувати нові страви, чаклувати над старими рецептами, вносячи свою особливість.

Сашку завжди подобалася її куховарство, він не переставав дивуватися здібностям своєї громадянської дружини.

– Кохана, у тебе руки золоті, так не хочеться мати зайву кілограми, але не можу зупинитися, так все смачно приготовлено. Із сервіруванням можеш посоперничатися з найдорожчим рестораном.

У ліжку, їй здавалося, вона теж влаштовувала Сашка. І раптом таке.

Хоча передумови були, але Віра виправдовувала їх тим, що чоловік втомлювався на роботі. Професія в Олександра нелегка. Він машиніст крана. Посидь на висоті, увага, напруга, «віра», «майна».

Жінка не сама напросилася йому за дружину. Сашко дуже довго її просив жити разом. Він дуже гарно залицявся, дарував квіти майже при кожному побаченні, дарува її плюшеві іграшки, бо знав її слабкість.

І раптом така заява. Якщо спочатку стосунків Віра не відчувала до чоловіка особливих почуттів, то зараз прив’язалася до нього. Прийняла рішення: треба дізнатися, чи є коханка, знайти спосіб позбутися її. Сашка вона нікому не віддасть.

Зазвичай першими дізнаються про пригоди чоловіків бабусі на лавці, товариші по роботі. Але скрізь тиша. Якби не випадок.

Якось забігла до неї в гості двоюрідна сестра поцікавитись її життям. За бесідою час летів непомітно. Обидві поглядали на годинник періодично. Віра чекала на чоловіка з роботи, але він затримувався. Тетяна згадала, що у неї призначено зустріч тут недалеко. Глянувши на циферблат, поспішила.

– Віро поговоримо потім, запізнююся, – і поспішила до дверей.

Жінка встала біля вікна, яке виходило у двір, проводжаючи поглядом сестру, яка раніше не балувала її своїм відвідуванням, а останнім часом раптом зачастила.

В арці з’явився Олександр, Віра почала розігрівати вже охололу вечерю і пропустила момент, який би розкрив їй усі карти. Минуло хвилин десять, а чоловіка нема, почала турбуватися. Телефон не відповідає, друзями Сашко не багатий. Тільки через дві години почула човгання ніг на сходовому майданчику. Двері відчинилися – увійшов її чоловік.

– Ти де був? Я ж бачила тебе в арці, – знову почала клопотати на кухні.

– Зупинився з Миколою, домовлялися щодо риболовлі.

– Ти рибалка? Вперше чую про це.

– То колись треба починати. Повинне бути захоплення, не весь час сидіти біля тебе. Свіжа рибка ніколи не завадить. Микола хвалився, що в нього є пригодоване містечко, де водяться ось такі карасі, – і показав руками розмір риби. Ось у п’ятницю з ночівлею поїдемо.

– У тебе ж машина у ремонті?

– То на машині Миколи поїдемо.

П’ятниця вечір. Сашко з усією ретельністю збирався на рибалку, заздалегідь придбав рибальські снасті. Віра трохи зажурилася, не хотілося їй залишатися однією в квартирі.

– Я, мабуть, навідаю свою тітоньку. А то Тетяну бачила цього тижня, а тітку Валю давно не бачила.

Олександр спочатку начебто захвилювався, потім відлягло, що візит буде тільки до тітки.

– Правильно, їдь.

Тітка Валя зустріла племінницю дуже добре.

– Віра, а чому ти не поїхала на турбазу? Таня сказала, що вона їде з вами.

– Яка турбаза, Сашко поїхав на рибалку, ні про який відпочинок він не обмовився.

– Я хотіла, щоб дочка мені допомогла переклеїти шпалери в залі, але вона сказала, що в інший раз, на ці вихідні, вона зайнята.

– Напевно, влаштовує своє особисте життя, а то їй якось не щастить із чоловіками. А переклеїти шпалери я допоможу тобі.

Два дні жінки працювали. Додому Віра повернулася втомлена, сподіваючись, що Сашко вдома. Але квартира виявилася порожньою. Ближче до півночі приїхав Олександр. Віра сподівалася побачити багато риби, але чоловік виклав у таз лише чотири рибини.

– Це все, що ти наловив за два дні? Не густо.

– Миколі віддав. Я ще не знаю, чи сподобаються тобі карасі..

– Наступними вихідними привезу більше. Мені сподобалося ловити, таке захоплююче заняття на природі, чому я раніше не захопився риболовлею, не розумію.

У будинку Валентини відбувалося зовсім інше

Мати вирішила дочекатися дочку. Тетяна, задоволена проведеними вихідними, почала розхвалювати, як вони втрьох чудово провели час.

– Ми з Вірою навіть викупалися в озері. Вода тепла, прозора. Потім шашлики смажили. На природі все смачніше.

Валентина сіла на стілець, склавши руки на колінах.

– А тепер, донько, тільки чесно, я просто зобов’язана знати, що з тобою відбувається.

– Я тобі все вже розповіла.

– Проблема одна вийшла. Віра всі вихідні провела зі мною, ми з нею клеїли шпалери. Що ж ви там робили із Сашком удвох. Не треба говорити, що насолоджувалися природою. Я також була молодою.

Тетяна одразу знітилася.

– Так, я їздила із Сашком. У нас із ним кохання. Ми вже не можемо одне без одного.

– Совість тебе не турбує? У сестри хіба можна чоловіка відводити, хай громадянського?

– Їх давно вже нічого не пов’язує. Просто живуть в одній квартирі. Він сказав, що цього тижня з нею розпрощається назавжди, і ми житимемо разом.

– Не пеереживаєш, що тебе спіткає та сама доля, що й Віру. Зустрінеться краще за тебе, і ти теж залишиш його оселю.

– У нас із ним все серйозно.

– У тебе серйозно, а як я дивитимуся в очі племінниці?

Не змогла Валентина переконати свою доньку, що родичі так не роблять.

– Так не морочте жінці голову, а зізнайтесь у всьому.

Тяжко довелося Тетяні, але вона з дозволу Олександра у всьому зізналася Вірі.

Жінка одразу ж звільнила квартиру, житло винайняла неподалік, бо добре знала цей мікрорайон, і від роботи недалеко, чим викликала невдоволення двоюрідної сестри.

Все-таки молоді люди незабаром одружилися, оформили свої стосунки, як належить. Ось тільки весілля не було, тому що більшість родичів не зрозуміли вчинку Тані та засуджували її, Вірі ж, навпаки, глибоко співчували. Порівняно з Вірою Тетяна була зовсім не пристосована до ведення домашнього господарства, про готування навіть не йдеться, це точно не її. Або переварить, або пересмажить, буває, що недоварене на стіл подає.

Спочатку Олександр їй все прощав. Потім зрозумів свою помилку, бо дружина була придатна лише для ліжка. Віра ж привчила його до затишку, до уваги.

Його колишня виявилася дуже вихованою жінкою, за весь рік жодного разу не зустрілася із Сашком, хоча пережиття та образи не пройшли. Вона, як і раніше, любила цього чоловіка.

Набридло Олександру таке «яскраве, гучне» життя. І він почав чекати на Віру. Щовечора зустрічав після роботи, проводжав додому, але жінка до себе його не підпускала.

– У тебе вдома дружина, йди до неї. Ти ж не метелик, який пурхає з квітки на квітку. Пора стати розсудливим, подорослішати, нарешті.

– Віра, зрозумів, що помилився. Пристрасть прийняв за кохання. Давай забудемо старе?

Самою природою закладено у жінці прощення, милосердя. Вона вибачила Олександра. Одразу після розлучення Сашко оформив новий шлюб. А через півроку вони дізналися, що стануть батьками, що ще більше зміцнило їх сімейний зв’язок.

Все, що не робиться, все на краще. Не спробував би Сашко життя з іншою жінкою, не зміг би по заслугах оцінити всі якості жінки, яка стала його другою дружиною, хоч у черзі на шлюб стояла першою.