Олег прийшов із роботи раніше і вже весело клопотав над вечерею на кухні, коли з роботи повернулася дружина. – Таня, привіт! – чоловік хотів поцілувати її, але вона спритно ухилилася. – Втомилася? А в мене вечеря вже готова. Тетяна важко опустилася на стілець. – Що сталося, кохана? – захвилювався чоловік. – Навіщо ти так зі мною? – спитала вона. – Як так? – не зрозумів Олег. – Я простежила за тобою позавчора і тиждень тому, і місяць тому. Тепер я все знаю! – раптом вигукнула Тетяна. – Ти про що? Що знаєш? – Олег здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

– Я, я,… а він… двох жінок у ту квартиру минулого місяця водив. Мамо, – плакала в голос Тетяна.

– Доню, а ти з ним розмовляла? – мати сама готова була розплакатися разом із дочкою.

– Як він міг, мамо? Я все для нього. У-у-у.

– Ну добре добре. Навіщо так переживати? Не любить, розлучіться. Життя знову почнеш. Чекай, а з чого ти вирішила, що в Олега з цими жінками щось було?

– Та почула я розмову чоловіка по телефону і простежила, як би не було погано все це, і потім стежила. Навіщо? От не знала б і жила спокійно… – донька плакала, а мати розуміла, що зараз ця хвиля розчарування накриє її.

– А знаєш що? Ходімо завтра разом до вас додому. Я хочу бути при цій розмові. А сьогодні ночуватимеш у нас.

У чоловіка на околиці міста лишилася квартира від бабусі. Вкладати в ремонт одразу після весілля молоді вважали справою витратною та вирішили тимчасово здавати житлоплощу. А потім узяли новобудову ближче до центру. А квартиру чоловік так і продовжував здавати – це виявилося гарною підмогою для виплати кредиту.

Таня й сама не зрозуміла, як вся ця історія її затягла немов трясовина. Спочатку все здавалося грою, такою нереальною, немовби це відбувається з іншими. Але усвідомлення накрило її. Тільки тоді Таня зібралася і прийшла до матері. Мама вислухає, зрозуміє.

Згодом додому повернувся батько. Він насупився, коли вислухав дочку, і сказав:

-Олег тобі вірний, не квапся, не треба додумувати те, чого не було. Просто він тебе любить і хоче, щоб ти жила без труднощів, щасливо.

Таня ще більше у сльози.

– Чоловіча солідарність! – вигукнула мати й образилася на свого чоловіка.

Наступного дня Таня буквально переконала себе піднятися на третій поверх та увійшла до своєї квартири.

Олег прийшов із роботи раніше і вже весело клопотав над вечерею на кухні. Він радісно муркотів якусь пісеньку собі під ніс.

Тані чомусь стало неприємно все це.

– Таню, привіт, – чоловік хотів торкнутися її губ, але вона так спритно ухилилася, що йому нічого не залишалося, як поцілувати дружину в щоку.

– Втомилася? А в мене все готове. Салат твій улюблений та рагу.

Таня скинула чоботи і, не знімаючи пальта, зайшла на кухню. Пахло чудово. Чоловік поводився як ні в чому не бувало. Таню це починало ображати. Жалість до себе пройшла. Тепер їй хотілося одного – повідомити чоловіка, що вона все знає.

– Я простежила за тобою позавчора і тиждень тому стежила, і місяць тому.

Олег поставив на стіл склянку і обернувся до дружини.

– Навіщо ти так зі мною? – спитала вона.

– Я нічого не розумію, – здивовано промовив він.

– Чим я тебе не влаштовую? Навіщо було починати весь цей театр і все приховувати?

– Вибач! – Олег підійшов до жінки впритул і спробував узяти її за плечі. – Ти маєш рацію, треба було тобі розповісти. Але я вирішив, що так буде краще. Я не хочу, щоб твоє життя кардинально змінилося. Адже це важко.

Тепер нічого не розуміла Таня.

– У тебе інша жінка, точніше інші, ти обманюєш мене! – вигукувала вона, не даючи йому торкнутися себе. – Важко? Що важко?

– Що? Які жінки? Таня, ти про що?

– Ти водиш у бабусину квартиру, яку нібито здаєш, жінок, Олег, і я це бачила!

Олег швидко пішов по кухні, потім кинув фартух і вимкнув плиту.

– Взуйся, – холодно сказав він і почав збиратися сам.

Їхали мовчки. Таня не розуміла куди і навіщо вони їдуть. Одного разу їй здалося, що він везе її до батьків. Але ялинки праворуч змінювалися на шосе, і вони швидко опинилися за містом.

Олег відчинив пасажирські двері і подав дружині руку:

– Ходімо, я покажу. Олена сьогодні там. Завтра буде Марина. Я хочу, щоб ти побачила все сама і познайомилася з ними.

В коридорі висів білий халат, коротенький.

Таня знову відчула, що вязне. Мов її втягували в якусь неприємну яму. У квартирі стояв запах поліклініки.

– Мамо, привіт, це я. Олена, привіт.

У кімнаті було ясно. Таня нерішуче пройшла з коридору на світло.

Світлана Ігорівна, свекруха Тані, лежала в ліжку, вкрита ковдрою, втомлено, помітно здала. Олена встала зі стільця, на якому сиділа біля її ліжка і, мабуть, годувала її, і привіталася.

– Я сам, Олено, можна? – Олег сів на стілець і зачерпнув ложку гречаної каші. – Як ти, мамо? Таня сьогодні звільнилася рано, я приїхав із нею.

– Таня! – Світлана Ігорівна підняла слабку руку до молодої жінки та спробувала посміхнутися.

Тані стало не по собі, вона почервоніла, але підійшла до свекрухи. Вимовити щось невістка була не в силах. Емоції переповнювали. Усі півгодини, поки вони з Олегом були у його матері, Таня мовчала.

Вже в автомобілі Таня розплакалася.

– Ну ти чого?! Я так і знав, що ти хвилюватимешся, твій тато мав рацію, тобі це буде надто важко.

– Батько? То він знав?

– Знав. Він допомагає мені.

– Вибач! Олег, вибач, я не знаю, що на мене найшло. Яка ж я… навіщо я стежила, – Таня плакала. – Я дуже винна перед тобою й перед твоєю мамою. Давай поговоримо вдома.

– Так звичайно. Зараз я розумію, що був неправий, приховувати не треба було.

– Навіщо ти найняв доглядальницю? Я можу доглядати твою маму. Ти мені сказав, що з нею все гаразд, коли вона потрапила в палату.

– Ось, я так і думав, що ти це запропонуєш, тому й не хотів хвилювати. Після того, як її виписали, я вирішив, що тут мені простіше доглядати за нею, доглядальницю найняти теж простіше, в село не наїздишся. А відвідувати зараз маму можна скільки завгодно, і коли захочемо, у цьому нас ніхто не обмежує. Тут близько лікарня, а там вона безпорадна вдома. Я дуже добре пам’ятаю, як мати доглядала бабусю. Я дуже добре пам’ятаю все, що тоді переживала вона, те навантаження… я в змозі сплатити за турботу про свою рідну людину і при цьому звільнити тобі й собі руки.

Таня витерла сльози і подивилась у вікно. Темні смужки траси змінювалися. На душі все одно було важко і погано. Погано від своїх ревнощів і надуманості. А чоловік у неї добрий, просто чудовий. Найкращий!