Андрій прийшов додому з роботи. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і дуже здивувався. У квартирі було темно й дуже тихо… Він зняв куртку, взув домашні капці і зайшов у кімнату. – Лізо, ти вдома?! – гукнув він свою дружину. Та у відповідь буда тиша… Андрій зайшов на кухню, увімкнув світло й застиг від побаченого! Ліза сиділа сама в темряві за столом і уважно дивилась на нього… – Ти чого тут сидиш сама?! – здивовано запитав Андрій. Він не розумів, що це таке робиться

Ліза вийшла заміж, коли дізналася, що вагітна. Андрію ж виказували його батьки:

– Не можна вчиняти, отак непорядно! Дитина не винна!

Кохали вони один одного, чи це просто була помилка молодості, ніхто не розумів. Вони й самі до ладу не розуміли…

Жити молоді стали з матір’ю Андрія. Його батько був на заробітках і вдома бував дуже рідко.

Крім них, у квартирі була ще старша сестра Андрія Юля – з дитинства слаба дівчина.

Народився у них хлопчик. Ліза переживала, але обійшлося. Малятко було здоровеньке. Максим був дуже схожий на матір, от тільки очі сірі…

Ліза з малюком сиділа вдома. Іноді на Лізу залишали ще й Юлю. Але за нею не треба було багато доглядати. Тільки погодувати і прибрати посуд. Але навіть це Лізу напружувало і дратувало.

– Чому я повинна за нею доглядати?! – обурювалась Ліза.

– Ну ти все одно вдома сидиш, – казав чоловік. – Тобі важко принести їй у кімнату тарілку супу, а потім забрати? Вона ж сама їсть. Ну, трохи неакуратно. Вона просто велика дитина. Та вона моя рідна сестра!

– Самі її доглядайте або віддавайте кудись, і взагалі розмінюйте квартиру!

– Квартиру цю батько заробив…

– Ось і молодець твій батько. Квартира велика. Чотири кімнати. А я не можу сама навіть на кухні зробити ремонт. Мені там не подобається. Нам пора жити окремо. Мені набридло так. Поговори з батьками.

– Я побалакаю. Але це їхня квартира. Їм і вирішувати.

– Ти їхній син. І ти мужик. Вирішуй хоч щось!

Розмова про розмін з батьками ні до чого не привела. Та Андрій і сам не дуже хотів цього. Квартиру він заробить сам…

– Треба трохи зачекати. У нас незабаром буде своя квартира. Без батьків. Потерпи.

– Добре. Я потерплю. От тільки мені не подобається, що ти багато працюєш і мало заробляєш. Чому ти не влаштуєшся на роботу в якусь фірму?

– Я б з радістю, але я не маю досвіду. А там потрібні спеціалісти. Я простий комірник. Я люблю свою роботу. Мені це подобається. А ти, якщо тобі набридло сидіти вдома, теж можеш працювати. Максим уже ходить в садок.

– Він часто буває слабий!

– Мама вдома. Вона допоможе.

– Ні. Я не залишу сина разом з твоєю сестрою і матірʼю!

– Ти стала дуже вибаглива. Чим тобі не догодила моя сім’я? Ми стільки років жили у їхній квартирі. Ти не працювала.

– Досить і того, що ти працюєш. Вони самі хотіли нашого весілля. А моя мама теж вважає, що нам окреме житло потрібне. І забезпечити це маєш ти, чи твої батьки.

– Ну добре! Я позичу у батька грошей. Буде у нас квартира!

Андрій розумів, що їхні стосунки псуються з кожним днем. І це було навіть не квартирне питання. Андрій запідозрив, щось інше.

Лізі просто набридло сидіти вдома. А вона й не сиділа. Дитину в садок, і її до вечора нема.

Приходила тільки разом із Максимом, коли забирала його з садка.

Де вона була всі дні – невідомо.

Мати Андрія підтвердила, що Лізи не буває вдома цілими днями. Андрій замислився. Стосунки псувалися. Але квартиру він таки вирішив купити…

…Через місяць Андрій і Ліза переїхали у свою власну квартири. Вони разом вибирали меблі і все необхідне. Андрій платив своєю карткою.

– Ти мені не казав, що маєш стільки грошей! – ахнула Ліза.

– Це гроші батька…

– Ну, це все для нас! Нарешті вони розщедрилися! Якби я тебе не поквапила, то так і жили б з ними.

…Минуло ще пів року. Ліза знайшла роботу. Чомусь їй це стало дуже важливим.

А якось Андрій прийшов додому з роботи. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і дуже здивувався.

У квартирі було темно і дуже тихо. Він зняв куртку, взув домашні капці і зайшов у кімнату.

– Лізо, ти вдома?! – гукнув він дружину.

Та у відповідь буда тиша.

Андрій зайшов на кухню, увімкнув світло й застиг від побаченого!

Ліза сиділа сама в темряві за столом і уважно дивилась на нього.

– Ти що тут сидиш сама?! – здивовано запитав Андрій.

Він не розумів, що це таке робиться.

– Я сиділа і думала, – сказала Ліза. – Думала про наше майбутнє. Майбутнє якого нема…

– Що це все означає?! – ахнув Андрій.

– Я хочу розлучення! – просто сказала Ліза.

Ще вона сказала, що в неї нікого нема. Просто розлюбила Андрія і все…

Він мабуть таки знав, що це колись станеться. Навіть уже чекав.

Ось так просто пройшло кохання… А може, й не було його? Може, це було й на краще, та йому було дуже неприємно. Все ж так добре починалося. Вони були щасливі.

– Розлучення, так розлучення! – махнув він рукою.

– І все? – здивувалась Ліза.

– А що ти ще хотіла? Думаєш я вмовлятиму тебе. Помиляєшся…

Андрій пішов на роботу, а Ліза пішла подавати заяву на розлучення. Ну і на поділ майна.

От тільки в суді на неї чекав сюрприз. Вона вирішила ділити майно – а їй нічого не належить! Квартиру Андрій купив за гроші батька. Все у квартиру теж…

І тут Лізу понесло. Вона сварилася, звинувачувала всіх у всьому. У тому числі і свою матір.

А потім заявила, про те що Максим зовсім від іншого чоловіка і вона йде до нього. І дитину забирає.

Виявляється шість років тому вона не знала від кого дитина. За кого виходити заміж, кому пред’явити батьківство. З матір’ю вони вирішили, що для Андрій це вигідніша партія.

– Бери з нього все, що можна, – вчила її матір.

А зараз цей татусь з’явився. Або Ліза його знайшла.
Ліза подала на визначення батьківства.

Тільки, на жаль, Андрій виявився батьком Максима. А другий претендент у батьки відмовився виховувати чужу дитину. І від Лізи відмовився. У неї ж нічого нема.

– Я більше не можу жити з тобою. Мені треба почати все спочатку. Я не хочу, щоб мій син мав іншого батька. Ти можеш бути вільна. Максим прописаний у моїй квартирі і житиме зі мною.

– А я?

– А ти до мами. Ти там і так прописана. Пам’ятаєш?

– Пробач мене. Я справді не хотіла. Ну, це мама все.

Вона заплакала. Йому було її шкода. Але він уже сам не хотів її бачити. Вона стала йому не потрібна. Андрій був із тих людей, які не пробачають брехні і зради…

Вони обоє відчули, що на цьому їхні стосунки скінчилися. Ліза пішла. За дитину вона навіть не боролася. Вона чудово розуміла, що з батьком йому буде краще…

…Через три роки Андрій одружився. Він познайомився з жінкою, яка працювала у кафе неподалік. Вона одна виховувала сина.

Вони стали дружити, а через деякий час одружилися. У них народилася дівчинка. Все було добре. Він був радий і щасливий. Діти подружилися…

…А ось у Лізи життя не склалося. Вона почала жити з чоловіком. Він, як тільки дізнався, що Ліза вагітна, одразу пішов до іншої жінки.

А коли Ліза народила, він уже встиг одружитися. Виявилось, що він уже мав двох дітей.

Зараз вона одна виховує доньку. Про сина пам’ятає, але жодної участі у його житті не бере.

Що буде далі – життя покаже.