Людмила вирішила з’їздити в гості до доньки. За годину вона вже була біля квартири Олени, натисла на дзвінок, але двері довго не відкривали. – Можливо пішла кудись? – подумала Люда і вже було хотіла йти назад, як двері відкрилися. – О, мамо, привіт! – усміхнулася Олена. – Заходь! Людмила зайшла в коридор. – Чаю? – запропонувала донька. – Не відмовлюся, – усміхнулася Люда. Олена пішла на кухню, а Людмила заметушилася в коридорі. Раптом двері спальні відкрилися і з них вийшов якийсь чоловік. Людмила придивилася до нього і застигла на місці. – Як вона могла?! – тільки й подумала Люда

Після роботи Ілля Іванович заїхав до колеги по роботі та давньої подруги Людмили. Вона занедужала, а треба було терміново перевірити зошити з контрольною роботою. Наближалися канікули. Ілля та Людмила працювали вчителями в одній школі.

Вони й у інституті разом навчалися. На першому курсі у них навіть намічався роман, але потім втрутився їхній спільний друг Євген. За нього Люда й вискочила заміж. Після першого курсу їй довелося брати академічну відпустку. У них із Євгеном народилася донька Оленка.

Ілля Іванович застав у Людмили дочку, ту саму Оленку. Хоча, яка вона тепер Оленка? Висока, статна, красива жінка.

– Це скільки їй зараз? Мені та Людмилі 54 роки, а тоді нам було 19… значить їй 35 років, – думав гість.

Він раніше бачив її, спостерігав, як вона росте, оскільки вони зрідка спілкувалися сім’ями. Щоправда, особливо уваги не звертав уваги.

На весіллі Ілля Іванович у неї не був. Він тоді серйозно посварився з її батьком, своїм другом Євгеном. Але знав, що заміж Оленка вийшла вдало за місцевого підприємця. Вони купили квартиру. Тільки діток у них не було. Людмила часто журилася з цього приводу.

Людмила не відпустила старого друга без чаю. Вони попили чаю, побалакали. Гість почав прощатись.

– Ілля Іванович, а Ви мене не підвезете? Вам же все одно по дорозі, попросила дівчина.

Надворі було вже темно. Поки їхали балакали, начебто нема про що, але якось вийшло, що домовилися і назавтра знову зустрітися у Людмили. Ілля Іванович мав поміняти їй зошити.

Наступного дня він знову підвіз Олену до будинку. Цього разу вона запросила, як вона висловилася, свого таксиста на філіжанку кави. Він заскочив у магазин, який був у її ж будинку, купив ігристе та тортик.

Застілля у них розтяглося. Вони розповідали один одному про своє життя.

Ілля Іванович поскаржився, що вже три роки живе один. Дружина сплуталася з іншим чоловіком і поїхала з ним у іншу країну. Захотіла світ подивитись і себе показати. А що він звичайнісінький педагог міг їй дати?

Син вчився в Києві, там і залишився, одружився..

Олена розповіла, що теж одна, у розлученні з чоловіком. Дітей вони не мали. Він знайшов подругу, яка йому швидко народила сина.

Загалом так вийшло, що на ніч Ілля Іванович залишився у Олени. А вранці він, як порядний чоловік, запропонував Олені одружитися.

І вона погодилася. Навіть сказала, що він давно їй подобається.

Вже майже два місяці Ілля Іванович ночував у своєї молодої коханої. Все в них було просто чудово.

Від Людмили вони приховували свої стосунки. Іллі Івановичу було соромно зізнатися їй. Він добре знав, що вона мала на нього плани, коли від нього пішла дружина. Людмилу ще раніше, покинув Євген. І він тоді хотів запропонувати їй поєднати долі. Але чомусь не наважився.

Ілля Іванович та Олена, подали заяву до ЗАГСу.

Вони все думали, як розповісти Людмилі? Розповідати їм нічого не довелося. Вона їх побачила і все зрозуміла сама. Якось Людмила прийшла без попередження до дочки, а там старий друг із туалету виходить.

Сказати, що вона була здивована – нічого не сказати! Але Людмила була жінкою інтелігентною та вихованою. Вона тільки трохи змінилася на обличчі, але виду не подала.

Людмила вдала, що дуже рада за них, і пообіцяла надати допомогу в організації майбутньої урочистості.

– Все буде скромно, але зі смаком, – запевнила вона молодих.

Ось така дивна історія трапилася одного разу у нашому великому світі.

Щоправда, світ не звернув на неї уваги. І не таке трапляється…