Марина варила холодець, коли з роботи повернувся чоловік. – Кохана, у мене для тебе сюрприз, – гукнув з коридору Олег. – Завтра я тебе запрошую на побачення! О шостій годині вечора приходь у готель «Еней». – Несподівано, – чесно зізналасяся Марина, зустрівши чоловік. – Побачення буде завтра. А зараз йди вечеряти! Наступного дня Марина красиво одяглася, зробила зачіску і вирушила у зазначене місце. Жінка піднялась на поверх, де був номер, про який говорив чоловік. Марина відкрила двері номеру і застигла від побаченого

Маринка збиралася заміж. Хлопець трапився самостійний, самодостатній. З будинком, роботою та гарною зарплатою. Що називається, хапай і тримай міцно. Так, ще до всіх його плюсів, він кохав Марину. Марина теж мала не меркантильний до нього інтерес. Вона просто танула під його поглядом. Ну а те, що він був таким яким є, це просте везіння. Ну, збіглося так. Кохання та достаток в одному флаконі.

Але подружки мали на все це зовсім іншу думку. За очі Маринку називали корисливою і негідною такого хлопця як Олег. Але їхня думка на цей часовий період не мала жодного значення. Все рухалося зі швидкістю світла, у напрямку весілля. Залишилися лише  формальності, обмінятися кільцями та отримати свідотство про шлюб.

І ось весілля відбулося. Марина в білій весільній сукні, Олег у суворому костюмі спускаються з сходів ЗАГСу. Щасливі та повні життєвих сил. Їм здавалося, що будуть вони йти рука об руку все життя, що залишилося, до останнього подиху. Але доля вже готувала їм сюрпризи і треба сказати не дуже й приємні.

Після гучного застілля, на якому були присутні всі подружки Марини та кілька друзів Олега, вони вирушили у весільну подорож. Місяць на сонячному узбережжі ще більше згуртував закоханих і здавалося, що вже ніщо ніколи не розлучить їх.

Почалися суворі будні. Але закохані з радістю, хоч і втомлені, поспішали з роботи додому. Марина готувала вечерю, а Олег справлявся по господарству. Маринк вирішила зробити капітальний ремонт, у холостяцькій барлозі Олега. Тож справ з благоустрою гніздечка вистачало з головою.

Поступово молоді звикли до нового становища. Звикли і раптом Марина згадала про те, що в неї є подружки. Мати після весілля говорила їй.

– Все, тепер у тебе сім’я, про подруг забудь, якщо не хочеш неприємностей. У заміжньої жінки одна подружка – її подушка. Про інших забудь.

– Ось ще, що за пережитки минулого. Може мені ще паранджу одягнути.

Відмахнулася Маринка від повчань матері. Але дарма вона не послухалася матір. Перша, хто прийшов до неї в гості, була Ганна. З нею Марина дружила з першого класу. Скільки разів вони допомагали один одному у різних складних ситуаціях.

Але одна справа дати списати, а інша справа заздрість чужому щастю. Тут уже дружба відсувається на другий план. Ганна сперечалася з подружками, що відведе Олега у Марини. У суперечку вступили і інші. Кожна з них вважала саме себе найкращим кандидатом за дружину Олегу.

Отже, почалося справжнє змагання. Усі подруги пересварилися та почали діяти окремо. У Марини очі як шторами закриті. Нічого не бачить. Вирішили Олег із Мариною на травневі свята поїхати на пікнік на дачу батьків.

Олег попросив Марину не запрошувати подруг. Аж надто підозрілим йому здалося нав’язливі, часті візити подружок, особливо у вихідні. Відверті вбрання та підозрілі погляди. Спочатку Олег подумав, що дружина перевіряє його на міцність. Але потім зрозумів, аж надто підозріла перевірка.

Але Марина не відреагувала на прохання чоловіка. Образилася і не розмовляла з Олегом цілий день. Перший холодок пробіг між ними. А подругам це лише на руку. Вони продовжували наввиперед залицятися до Олега.

У Олега і в думках не було зраджувати дружину. Але він зрозумів, що її безглузде переконання, у тому, що подруги її люблять і ніколи не зрадять, заважає їхньому щастю. Він був значно старший за Марину. Життя, а особливо служба, навчили його розумітися на людях. Він цінував дружину за те, що вона не була як інші, з ким йому доводилося зустрічатися до Марини.

Вона ніколи не просила від нього дорогих подарунків,  навіть натяку не було на це. Він збирався провести медовий місяць закордоном, але саме Марина наполягла на тому, щоб поїхати в Одесу. І ні вона, ні він не пошкодували. Погода подарувала їм чудовий місяць, і тільки в день від’їзду з неба посипав дрібний дощик, ніби природа оплакувала їхній від’їзд.

Те, що Марина була така впевнена у своїх подругах, імпонувало Олегу, але в той же час він переживав, що її наївність може призвести до непоправних наслідків. Бачачи, як Ганна відверто фліртує з ним, він вирішив провчити дівчину. Призначив їй побачення у готелі, замовив заздалегідь номер. Попередив на ресепшені, добре приплативши та ввів у суть розіграшу адміністратора.

Крім Ганни він призначив там побачення ще двом подругам Марини, а на завершення цієї вистави розповів все дружині і запросив її взяти участь у виставі. Марина до останнього не вірила чоловікові. Але коли вони відчинили двері номера, і вона побачила як її подруги наввиперед бігли до Олега, вона зрозуміла все. А потім почула все, що вони думають про неї та її чоловіка. Їй одразу згадалися слова мами.

Більше вона із подругами не зустрічалася. І назавжди запам’ятала.

– Найкраща подружка заміжньої жінки – це її подушка.