Олена посмажила на вечерю картопельки, зробила салат з огірків та помідорів. – Ходіть їсти! – гукнула вона до сина та невістки. За хвилину молоді сиділи за столом, повечеряли. – Дякую мамо, було смачно, – сказав Олексій і пішов у свою кімнату. – Вибачте, я посуд не зможу помити, погано себе почуваю, – раптом сказала невістка. – Нічого-нічого доню. Я сама. Йди відпочинь, – усміхнулася свекруха. Олена вимила посуд і вирушила до своєї кімнати. Раптом в коридорі вона почула, що син з невісткою про щось розмовляють у себе в кімнаті. Жінка підійшла до дверей, прислухалася і застигла від почутого

Олена, коли син одружився, зраділа. Але її радість тривала недовго. Невістка виявилася із сюрпризами.

Сину Олени Олексію вже було під тридцять І він начебто навіть не думав про одруження. Він рідко кудись ходив. Все лише дім та робота.

Усі вечори просиджував за комп’ютером. Олена бачила, що він грав у якісь ігри. Але він казав, що важка робота, потрібно якосьрозслаблятися. Що він не лише грає за комп’ютером, а й працює, тому що на роботі не встигає все зробити.

Олексій у Олени був єдиний син. Нікого в неї, крім нього, не було. Родичі були, але всі жили далеко від неї. Чоловік привіз її до цього міста. Він серйозно занедужав і покинув їх, коли йому було лише сорок.

Довго Олена сумувала за ним і син важко переживав. І навіть потім, коли горе трохи вляглося, у неї навіть у думках не було, що треба їй знайти когось. Син для неї був всім: і сім’я, і світло у вікні.

Але Олена хотіла, щоб її син був щасливим і не самотнім.

І нарешті вона дочекалася. Вона зрозуміла, що в сина хтось з’явився. Олексій почав затримуватись з роботи, пропадати вечорами, а потім сам зізнався матері.

-Мамо, у мене з’явилася дівчина. Я, здається, закохався і в нас все серйозно, – заявив він. Скоро я познайомлю вас.

-Я так рада, синку. Звичайно, приводь. Мені не терпиться з нею познайомитися, – сказала Олена і полегшено зітхнула. Нарешті дочекалася. А то переживала, що ти ніколи не одружишся.

Невдовзі Олексій привів дівчину додому познайомитись. Олені вона сподобалася.

– На вигляд така мила, – подумала Олена.

Вона була молодша за Олексія років на п’ять, товариська. Жила недалеко від них з батьками та сестрою.

Олексій познайомився з нею на роботі. Виявляється, вона нова там, нещодавно прийшла.

Невдовзі Олена познайомилася і з її батьками. Вони їй здалися цілком пристойними людьми.

Ну, а що Олена? Головне, щоб її синові вона подобалася, щоб любов у них була, а решта прийде, – думала вона.

Незабаром вони одружилися. Весілля зіграли не дуже пишне, хоч і були гроші. Але цілком було шумно та весело. Олена так порадила молодим. Мовляв, навіщо викидати гроші на вітер.

Вона, по можливості, відкладала гроші. Думала, для молодих щоб у них був свій кут. Та Олексій теж потроху, але відкладав.

А Олена тільки потім зрозуміла, що невістка ще тоді причаїла на неї образу. Їй, мабуть, хотілося зовсім інше весілля: шикарне, з лімузинами.

Олена раніше часто мріяла про те, яка у них буде велика та дружна сім’я. Вона завжди хотіла, щоб у неї ще й дочка була.

От і невістка буде їй замість дочки,— думала вона. А навіщо їм сваритися і щось ділити? Сина ділити? Так Олена хоче йому щастя від щирої душі. А все її майно все одно дістанеться синові.

Але все пішло не так, як мріяла Олена.

Спочатку молодята з’їздили на якийсь курорт. Провели там медовий місяць. Олена була дуже рада за них.

Не прожили вони й півроку всі разом, як почалися якісь непорозуміння, недомовки. І постало те саме квартирне питання.

Невістка хотіла жити окремо, щоб Олена обміняла квартиру. Просто Олені про це вона не говорила. Олена чула, як та розмовляла Олексієм.

Олексій мовчав-мовчав, але потім спитав у матері, що вона про це думає. Відбулася сімейна рада, якщо це можна так назвати

-Олексію, ми з тобою думали по-іншому. – сказала Олена. Відкладали тобі на житло. Адже, мабуть, діти народяться. Розумію, що вам хочеться свою квартиру… Але її заробити треба разом. Можна взяти іпотеку. У міру можливості і я допомагатиму. Слава Богу, доки працюю.

-А коли ми жити будемо?, – Сказала невістка, не дочекавшись, що скаже Олексій. – Навіщо тоді працювати, якщо нічого не витрачати? Молодість минеться, потім і не захочеться нічого. Це скільки треба працювати на цю іпотеку? У всьому собі відмовляти. Легко вам казати. Ви безкоштовно отримали цю квартиру.

-Як це безкоштовно? – обурилася Олена. Ми з чоловіком на заробітки їздили та заробили на цю квартиру. Та й тим, кому раніше давали безкоштовно, теж мали відпрацювати належне. Нічого безкоштовного немає.

Розмова на цьому зупинилася. Але далі пішли несподіванки.

На накопичені гроші молодята купили нову машину, а стару продали.

Грошей у них не вистачало і син попросив у Олени додати. Олена не відмовила, дала невелику суму.

Але як же вона здивувалася, коли вона потім дізналася вартість машини. Вона виявилася дуже дорогою. Виявляється, всіх грошей забракло і син ще й кредит на себе оформив.

Олені це не сподобалося. Вперше син не порадився із нею.

– Напевно, вирішив показати, що він є самостійним. Хотів покрасуватись перед нею. Це все вона, – думала Олена.

А далі більше. Невістка сварилася з приводу і без. Готувати вона не любила.

Завели песика.

– Щоб багато гуляти і бути в тонусі, – заявила вона. . Готувала окремо. Бруд після песика у коридорі не прибирала.

Олена намагалася їй сказати, пояснити, але від цього було все лише гірше.

-Олексію. Вже давно у квартирі треба робити ремонт, – сказала якось Олена. Може, давайте скинемось потроху та й почнемо.

Олексій щось хотів сказати, але дружина його випередила.

-Нічого ми тут робити не будемо, бо це не наша квартира, – сказала невістка. – Ви самі сказали, що це ваша квартира. Чому я маю вкладатися в чужу квартиру? От особливо я тут ніхто. А якщо народиться дитина, вона теж буде ніхто.

-Не говорила я так. Я зовсім інше пропонувала, – відповіла Олена. Але вирішила не продовжувати, зрозумівши безглуздість розмови.

Вона давно вже зрозуміла свою невістку, і це була остання спроба Олени щось пояснити. Далі вона вирішила припинити з нею щось обговорювати і пішла на кухню готувати вечерю.

– “Вийшла заміж” називається. Ніякого толку немає від тебе, – почула Олена вже з кухні розмову невістки з сином.

– Так. Ця далеко піде, – думала Олена, заварюючи собі чай. Не потрібен їй Олексій. Не любить його. Якби було все нормально, по-людськи, я б, може, й обміняла квартиру, але тепер…

У таких самих роздумах вона приготувала вечерю. Протерла підлогу скрізь, крім їхньої кімнати. Невістка прибирала тільки в себе.

– Вона перетворила їхнє житло на комунальну квартиру, – думала Олена.

Продукти Олена теж купувала здебільшого сама. Син іноді купував м’ясо.

“Мамо, так котлет хочеться”, – говорив він. І Олена готувала, крутила котлети цілий тиждень.

І на сплату кредиту син часто звертався до матері. Олена давала. Як вона відмовить синові? Жаліла його.

А невістка любила витрачати. Свою зарплатню спускала буквально за кілька днів.

-Жінка свою зарплату має витрачати тільки на себе, – переконувала вона чоловіка.

Звідки ці установки? Адже вони не олігархи, а прості люди. Надивляться в інтернеті, – думала Олена.

Якось вона спробувала поговорити з батьками невістки щодо грошей і квартири. Але ті відхрестилися від усього.

-Вони дорослі, ми не будемо втручатися, – був їхній вердикт.

Олена зрозуміла, що ситуація-це її проблема, і тільки їй доведеться її вирішувати.

Недовго невістка працювала на своїй роботі. Їй довелося звільнитися.

Буквально попросили і швидко знайшли заміну, – сказав їй син.

Любить поспати, вічно спізнюється, сварки зі співробітниками, – думала Олена. Кому потрібний такий працівник?

Вона добре знала свою невістку. Олена зрозуміла, що її час настав.

Пославшись на нездужання, вона перестала прибирати і готувати. Почала частіше гуляти.

Вийшовши з роботи, Олена, перш ніж іти додому, заходила до кафе повечеряти.

Звичайно, це не мої домашні котлети, але переживемо якось, – думала вона.

Перестала купувати продукти. На сніданок – кава та хлібці.

– Зовсім апетиту немає, – казала вона.

Потім вони разом із приятелькою з роботи узяли відпустку і купили путівку до місцевого санаторію.

-Витратила всі гроші. Потрібно поправити здоров’я. Я ж не молода вже, – сказала вона синові. Син розуміюче кивнув.

Коли Олена повернулася, невістки у квартирі не було.

-Зібрала речі і пішла, Розлучаємося, – оголосив їй син. У його голосі мати не почула особливого жалю, а може, їй здалося.

Син часто тримав думки при собі, не видаючи.

-Це була моя помилка, – продовжив він. Зрозумій мене мамо, я був закоханий. Вибач.

-Все налагодиться, синку, – сказала Олена. Все буде добре. Я, мабуть, теж у чомусь винна.

***

Небагато часу минуло. Олексій познайомився з іншою дівчиною. Вона проста, зі звичайної сім’ї. Комунікабельна, дуже поважна з Оленою. У них навіть із нею свої секрети.

– Ніби рідна, – думала Олена, і довго, і тривожно чекала каверзи. Але нічого такого не сталося.

Народилася внучка. Олена в ній душі не чує.

Три роки вони прожили усі разом в одній квартирі, а потім купили квартиру. Та й батьки невістки трохи допомогли.

– Всі люди різні, – думала Олена. А головне, її син Олексій щасливий.