Олена поїхала на все літо до бабусі в гості. Вона вийшла на сільській зупинці і попрямувала до бабусиної хати. Дівчина відкрила хвіртку. Старенька вже її чекала. – Привіт, внучечко! – почала вона її обіймати. – Ну, ходи до хати! Мий руки і будемо вечеряти. Я борщику наварила, ох і смачний… – Бабусю, а ти що сама? – запитала Олена, заходячи в хату. – А де Таня? Таня була тіткою Олени. – А, так Таня з нареченим у місто поїхали! Заяву подавати приїдуть… – махнула рукою старенька. – З яким ще нареченим? – здивувалася Олена. Вона не розуміла, що відбувається

Олена любила влітку приїжджати в село до бабусі. Точніше вона любила приїжджати до її дочки – тітки Тетяни, хоча тіткою вона її не називала – просто Таня.

Та й різниця у віці в них всього дев’ять років.

Спочатку Таня ставилася до неї, як до дитини – гралася з нею, разом ходили на річку.

А коли Олені виповнилося пʼятнадцять, Тетяна брала її із собою у компанію молоді і навіть на дискотеку.

– А можна нафарбуватися? – запитувала Олена.

– Ну давай трохи, головне, щоб бабуся не бачила, бо вона нас з тобою нікуди не пустить.

Було чудово ось так підфарбувати тушшю очі, помадою губи і пробиратися городами від бабусі… Стільки емоцій.

– Тетяно, ти куди це з Оленкою? – гукала їх бабуся.

– Прогуляємось трохи по селу!

– А чого ж на ніч?

– Чому ж на ніч? Ще вечір, пів годинки прогуляємось…

Нарешті свобода!

Олена йшла разом із Тетяною в клуб опустивши голову – не дай Боже хтось із знайомих зустріне їх і розкаже потім бабусі, що Олена нафарбована була – буде ж сваритися!

Коли вперше Олена прийшла на дискотеку, вона ахнула від казкової атмосфери – море вогників, потужна музика, на сцені – хлопець у навушниках стоїть і щось кричить у мікрофон.

Навіть якось страшнувато було зайти, доки Таня не взяла її за руку і не повела у центр кола.

Спочатку Олена соромилася і відмовлялася танцювати, але потім, за підтримки Тані та її друзів, вона поступово розвеселилася, і вже на повну силу танцювала.

Тільки Олену весь час ображало, що друзі Тані називали її «мала»…

– Чого вони мене так називають? – запитувала Олена.

– Яке чого? Мала – це ж маленька, тут усіх так називають. А яка ж тоді ти? Велика?

Ну гаразд, хай мала, головне, щоб Таня її не залишала. Бабусі ця дружба не подобалася, і одного разу Олена підслухала їхню розмову.

– Ну, що у вас за дружба? – запитала бабуся. – Тітка і племінниця з різницею в роках у дев’ять років. Ти їй що – подружка? Оленці треба з однолітками дружити.

– Знаю я цих однолітків непутящих. Нічого, вона в мене на очах завжди. Так надійніше.

– Надійніше? Та я знаю, що ти її на дискотеку з собою тягаєш!

– І що? Я з чотирнадцяти на дискотеку ходжу, нічого страшного в цьому немає, там просто танцюють.

Таня лукавила – на дискотеці багато чого було ще, але Таня строго стежила, щоб її племінниця нікуди не втрапила.

Хоча й самій Олені нічого не хотілося, їй просто подобалося бути з Танею – вона добра і весела.

А ще вона вчила племінницю готувати і дечому з рукоділля.

Свого хлопця в Тані не було, але це навіть на краще…

…Наступного року все повторилося, з одним лише неприємним нюансом – коли Олена приїхала, Таня тиждень була відсутня.

Вона була на відпочинку зі своєю студентською компанією.

Як же ж тягнувся цей тиждень! Однолітки у дворі її зовсім не цікавили, доводилося чекати.

Так пройшло ще одне веселе літо з дискотеками, і знову рік навчання до наступних канікул.

Олена часто писала Тані, а та все рідше їй відповідала.

І ось Олені виповнилося сімнадцять років. Вона знову зібрала речі і поїхала на все літо до бабусі в гості.

Олена вийшла на сільській зупинці біля магазину, взяла свій рюкзак і попрямувала до будинку бабусі.

Дівчина відкрила хвіртку. Старенька вже її чекала.

– Привіт, внучечко! – почала вона її обнімати й цілувати. – Ну ходи до хати. Мий руки і будемо вечеряти. Я борщику наварила, ох і смачний…

– Бабусю, а ти що сама? – розгублено запитала Олена, заходячи в хату. – А де Таня? Знову на відпочинку?

– А, так Таня з нареченим у місто поїхали! Заяву подавати післязавтра приїдуть… – махнула рукою старенька.

– З яким ще нареченим? – щиро здивувалася Олена.

Вона не розуміла, що відбувається.

– Як це «з яким»? Давно пора Тетяні заміж, тобі не здається? – сказала бабуся.

Якось не в’язалося це все – Таня і заміжжя! Навіть не знаючи нареченого, Олена вже його незлюбила, ніби він у неї забрав улюблену тітку!

Вона відчувала – тепер все буде по–іншому, не так, як раніше, буде погано!

Коли Таня приїхала з нареченим Дмитром, вона сухо привіталася зі своєю племінницею і радісно оголосила бабусі:

– Мамо, ми подали заяву! Через два тижні весілля!

Олени оторопіла – вона так і відчувала!

Перекинувшись парою фраз з Оленою, Таня зникла з Дмитром у своїй кімнаті і замкнула двері.

Олена чекала до вечора, коли ж вони вийдуть на вечерю, так хотілося б поговорити з Танею і бажано наодинці.

Але наодинці не вийшло. Цей Дмитро не відставав від нареченої ані на крок.

Олена обурено дивилася на нього.

– Таню, а ми з тобою на дискотеку підемо, як раніше?

– Я вже своє відходила, – посміхнулася Таня. – Тепер ти сама ходи…

– З ким?! Із цими ровесниками з двору? Вони ж гульбанять там і всяке таке…

– А ти не бери з них поганий приклад, просто ходи танцювати. Своя голова вже є на плечах!

Дмитро засміявся і глянув на Олену, а вона глянула на нього обурено.

Справа була зовсім не в дискотеці, а в дружбі з Танею. Олена пишалася тим, що входить у коло дорослих друзів Тані і дивилася зверхньо на своїх однолітків, ніби вона була для старших рівня.

І тепер опускатися до ровесників? Це було так само, як ніби пониження в посади.

Тиждень Олена ходила за Танею тінню, але й Дмитро від неї не відставав…

Молодята все частіше замикалися у себе в кімнаті.

Канікули були зіпсовані, а Дмитро став для Олени найгіршою людиною на всьому світі.

…А одного ранку Олена помітила, що двері кімнати Тетяни прочинені, і вони з Дмитром ще сплять.

На спинці стільця акуратно був складений одяг Дмитра – штани і світла сорочка.

Олена взяла одяг зі стільця, вийшла з кімнати і розгублено застигла – і що з ним тепер робити?

Олена одягла чоботи, вибігла на вулицю і кинула одяг у бруд на городі.

Через деякий час вона про це пошкодувала, але вже було пізно – Таня прокинулася.

– Це що? – сварилась вона, тримаючи весь брудний одяг Дмитра перед Оленою. – Я ж знаю, що це твоїх рук справа! Ти ж Дмитра незлюбила!

– А чого він… – Олена замовкла і не знала, що сказати.

– Чого він на мені одружується, чи що? Олено, я тобі не нянька і не подружка. Досить, нанянчилась, і я бачу, що росте з тебе негідниця й егоїстка, хоч може і моя вина в цьому є! Давай, як вимастила, так і пери ці речі.

З того часу дружба між племінницею та тіткою закінчилася…

Олена ледве дотерпіла на самоті до кінця канікул і більше не їздила до бабусі на літо.

Таня вийшла заміж за Дмитра, народила сина Мишка і дочку Катю.

Та й в Олени своя сім’я – чоловік і дочка Алла.

З роками це все забулося забувся. Олена з Танею часто спілкуються телефоном, а минулого літа вони приїжджали в гості до Тані всією родиною.

Вона живе все там же, у будинку бабусі.

Десятирічна Алла весь час нудьгувала і не знала, куди себе подіти.

– Почекай, мала, зараз я переодягнуся і сходимо з тобою на річку, – заспокоїла її сімнадцятирічна Катя.

Таня з Оленою переглянулись і засміялися. Невже історія повторюється?