Олег повернувся додому з роботи. Чоловік за цілий день дуже втомився та зголоднів. – Оксано, а що на вечерю? – запитав Олег, зайшовши в кімнату, де сиділа дружина. – Олежик, там візьми! – махнула рукою дружина в сторону кухні. Олег зайшов на кухню, на плиті, нічого не було. – Знову забула розігріти, – вирішив він. Чоловік відкрив холодильни, щоб знайти щось смачненьке. Олег заглянув всередину і застиг від побаченого

– Оксано, а що на вечерю? – Запитав Олег. Він прийшов з роботи дуже голодний.

– Олежик, там візьми! – махнула дружина рукою на холодильник.

Довгий та важкий огляд холодильника ні до чого не призвів. Він знайшов “там” лише яйця та олію.

Прикрість наповнила душу Олега.

– Чим Оксана займалася цілий день? – несподівано подумав чоловік. – Навіть вечерю не приготувала.

Ні, взагалі Олег знав, що вона знаходиться в пошуку роботи і по півдня зависає на сайтах.

Ну, знайшла б хоч хвилинку, до магазину сходити!.. Завтра їм чим харчуватися?

…За п’ять хвилин у сковороді шкварчала яєчня, а Оксана так і з місця і не зрушила.

Олег стримував себе лише тому, що почув розумний вислів, над яким дорогою додому довго розмірковував.

“Сказавши щось не подумавши, ви кажете те, що думаєте.”

– Адже вірно помічено! Кому це треба? – думав чоловік.

Він не уподібнюватиметься цим людям. А спочатку у дружини все випитає.

– Оксано! Як тривають твої пошуки роботи? – гукнув він з кухні.

– Тестові завдання виконувала, – довірливо сказала вона. – Я розіслала резюме до десяти фірм. Троє відгукнулися.

– Три? Гарний результат.

– Твоя дружина не безнадійна!

– А ти на журналіста надсилаєш заявки?

– Так. І на копірайтера, і на рерайтера …. Загалом на все, що пов’язано з написанням статей.

– Зрозумів. А що за завдання треба виконувати?

– За шаблоном. Трапляються і легені, і такі, де треба постаратися. Ось сьогодні півдня витратила на таке.

– А що треба було робити?

– Сценарій до інтернетівського ролика написати. А для цього спочатку подивитися за посиланням схожі передачі в ютубі, приклади закадрових текстів прочитати. Виявити, на що у публіки гарна реакція, які жарти в тренді. Ось я рас і зіпсувала, бо забула вчасно вимкнути!

– Який рис?

– На плиті. Поставила рис варити, думаю, чоловік прийде голодний, і зайнялася паралельно переглядом матеріалу. І поки не почула запах із кухні н, я навіть не зрозуміла, що відбувається…

– А я ще принюхався, коли прийшов, чим так пахне…

– Ось. Я будинок довго провітрювала. Каструлю викинути довелося.

– Написала завдання, зрештою? – Запитав Олег.

– Написала, куди я дінусь. І відправила.

– А завдання для другої фірми?

– Ой, у них просто. Спеціалізуються на дитячих інтернет-розвивашках. Потрібно було написати казку на 1500 знаків. У мене вже була потрібна написана, я вже відправила.

– А останнє завдання?

– Його можна до понеділка зробити. Але, мабуть, краще, поки є робочий настрій.

Олег сумно зітхнув. Вчора завдання, позавчора…

Таке враження, що ці фірми на тестових завданнях непогано виїжджають! А що? Кандидат не претендує на них, як на свій авторський продукт… а ці й користуються. Оксану не візьмуть, а її казку візьмуть.

І всім добре: фірмам, дітям, глядачам ютуба і навіть кандидатам – вони так тренуються.

Усім, окрім Олега!

Поки Оксана зі працювала, щоб блиснути своєю творчістю,  квартиру запустила.

На полицях, тумбочках і телевізорі прекрасним, рівним шаром лежить пил.

Фікус, судячи з листя, що поникло, проводить останні години свого нелегкого життя.

Коли одружишся з людиною, яка розчиняється у своєму занятті так, що не відчуває запаху рису про який забула, неминуче занурення у безлад.

Хіба Оксана буде штори прати, коли їй сценарій писати потрібно?

Нізащо.

********************************

– Ти сама їла, Оксано?

-Та яке там. Пачку крекерів всухом’ятку.

– Яєчню будеш? – Запропонував Олег.

– Буду!

Вони поїли.

Посмажили слідом ще одну. Тепер точно наїлися.

Оксана помила сковорідку, і хотіла сідати за нове завдання, але Олег раптом повідомив:

– Оксано! А до нас завтра їде мати.

– Твоя? – Округлилися очі дівчини.

– Так. Завтра ж субота. Вона давно нас не бачила, “приїду побачитися”,…

… Ірина Григорівна, мама Олега, приїжджала рідко, але влучно.

У сенсі, на цілий день – з обідом та вечерею.

Позбавлена творчих інтересів, вона була приземленою та вкрай розважливою жінкою, співробітницею ЦНАПу.

Квартира Ірини Григорівни відрізнялася винятковим порядком.

Все в неї лежало на своїх місцях, білизна була випрана і пахла, ніби щойно повернулася з фестивалю квітів…

Ніколи не переводилося в неї перше, друге та компот.

Дзеркала не знали відбитків пальців, а унітаз можна було знімати та продавати під виглядом нового.

– Яка зараз година? – схвильованим голосом запитала Оксана.

– Вісім вечора, – відповів Олег.

– Так! Починаю прибирання! Терміново! Ірина Григорівна на цілий день до нас, як завжди?

– Їй їхати дві години на один кінець. Звісно, на цілий.

Кинулася Оксана у ванну, закинула речі у пральну машину.

Взяла телефон, почала замовляти продукти додому. За годину з’явився кур’єр із чотирма пакетами всього, від соди до оливкової олії.

Заповнила холодильник.

За годину очікування кур’єра, Оксана відполірувала у будинку всі глянсові поверхні, Олег пропилососив.

Протерли пил. Провітрили. Полили нещасний фікус.

Будинок наповнився свіжістю!

– Ой! Унітаз треба гелем залити, – побігла Оксана, і швидко повернулася. – А мило синеньке де, під обідок? Щоб вода змивалася ароматизована?

– Оце підготовка! – Захопився Олег. – Ти що, так переживаєш через мою маму? Вона ж хороша!

– Олеже, не переживаю я через твою маму! Я її… поважаю! Не хочу осоромитися. Вона вся така правильна, у неї все під контролем. А я…

– Але ж я тебе люблю, Оксано!

– Дякую, що не сваришся, Олеже! Інший би почав: “От, не працюєш, що робила весь день, незрозуміло…”

– Ну навіщо…

– Ти в мене такий гарний, Олеже. – Вона підійшла і поцілувала чоловіка, від чого він посміхнувся. – Дякуб тобі велике! Я ж… заради тебе… хоч якось стараюся… Ірині Григорівні відповідати!

– Я зрозумів.

До десятої години у Оксани були замариновані курячі гомілки в гострому соусі, як любила Ірина Григорівна.

А о пів на одинадцяту на весь будинок поширився запах компоту із сухофруктів.

Свекруха любила салат “Мімоза” у виконанні Оксани.

Довелося зробити його.

До одинадцятої години Оксана вже втомлено лежала на ліжку.

Потім різко підскочила.

А цим часом на балконі стояв Олег, милувався тонким місяцем і декому дзвонив.

– Мамо… не спиш ще? Привіт.

– Привіт. Я серіал дивлюся.

– Зрозуміло. Мамо, слухай. А в тебе на завтра якісь плани є?

– А що? – Запитала Ірина Григорівна.

– А ти не хочеш до нас у гості приїхати? Я це. Скучив.

Вона посміхнулася: – Скучив він, хитрун!

– У нас є мімоза.

– Синку. Приїду із задоволенням.

P.s. А за тиждень Оксану взяли на роботу – на ту, через яку вона забула про рис. Про це вона і написала перший сценарій для ролика, про недолугу господиню, який всім сподобався.