Олексій тихо зайшов у квартиру. Він зачинив двері, роззувся й одразу пішов у ванну. Олексій зачинив двері й став під душ. Раптом у ванну постукали. Олексій почув голос своєї дружини Ірини. – Коханий, це ти? – запитала Ірина. – Ти повернувся з роботи? – Я, кохана, – єлейним голоском відповів Олексій. – Хвилин через десять вийду. – Я чекаю на тебе на кухні, – строго сказала Ірина. – Хочу з тобою серйозно поговорити. Олексій оторопів. Він зрозумів, що дружина якась незадоволена. – Поговорити? – весело перепитав він. – Твоя куртка пахне чужими жіночими парфумами! – раптом сказала Ірина. Олексій застиг від несподіванки

Намагаючись все робити якомога тихіше, Олексій обережно зайшов до квартири. Прислухався. На кухні розмовляли.

– Ірина з доньками, – подумав він. – Вони на кухні, і не чули, як я зайшов, інакше вже всі вибігли б сюди. Це добре, що не чули. Тепер треба непомітно пройти у ванну.

Олексій тихо зачинив двері. Зняв черевики, куртку. Взяв телефон і одразу пішов у ванну. Закрив двері. Увімкнув воду. Роздягся і став під душ. Полегшено зітхнув…

– Фух, втомився я, – подумав він. – Ці коханки мене вимотують. Забирають надто багато сил і грошей. Так далі не можна. Треба вибирати. Або я йду до Світланки, або залишаюся в сім’ї. Бо далі так продовжуватися не може. Я змушений відмовляти собі у всьому. Я вже забув, коли востаннє купував собі щось. Все їм, їм! А вони? А їм цим жінкам все мало!

У двері ванної постукали. Олексій почув голос дружини.

– Коханий, це ти? – запитала Ірина. – Ти повернувся з роботи?

– Ні! – сердито подумав Олексій. – Не я! Чужий чоловік заліз до нас у ванну. Щоб помитися.

– Я, кохана, – єлейним голоском відповів Олексій. – Хвилин через десять вийду.

– Я чекаю на тебе на кухні, – строго сказала Ірина. – Хочу з тобою серйозно поговорити.

Олексій оторопів. Він умів за голосом визначати настрій дружини. І зрозумів, що зараз вона більш аніж незадоволена.

– Вона все дізналася, – злякано подумав Олексій. – Хтось бачив мене зі Світланкою і проговорився!

Олексію захотілося ніколи не виходити із ванної. Але, незважаючи на плаксивий настрій, Олексій знайшов у собі сили зібратися.

– Поговорити? – весело гукнув він до дружини.

– Твоя куртка пахне жіночими парфумами! – раптом сказала Ірина. – Я не користуюся такими. Такими користуються якісь чорноокі брюнетки!

Олексій застиг від несподіванки.

– От же ж Світлана! – подумав Олексій. – Це вона. Більше нема кому. Спеціально облила куртку парфумами, щоб дружина помітила і виставила мене з дому.

– Ха, ха! – весело відповів Олексій дружині. – Дуже смішно!

– А мені ні, – строго сказала Ірина. – Чекаю тебе на кухні.

Олексій заплющив очі і уявив своє найближче майбутнє. Воно бачилося йому похмурим.

– Я маю лише один вихід, – подумав він. – Тільки один!

Олексій рішуче вимкнув воду, виліз з–під душу, взяв рушник і, сміливо глянувши в дзеркало на себе, почав витиратися.

– Головне, – думав він. – Ні в чому не зізнаватись дружині. Ні в чому. Бо я знаю. Є такі мужички, які від страху бути викритими, починають заздалегідь каятися. Їм ще й нічого не сказали, а вони вже зізналися. Ні, ні. Цього вона від мене не дочекається ніколи. Навіть якщо надасть незаперечні докази, я все заперечуватиму…

Олексій так вирішив і настрій у нього покращився. Попереду замаячила надія на спасіння.

Вже з хорошим настроєм він сушив голову феном і з розумним виглядом, дивлячись собі у вічі, міркував далі.

– Навіть якби вона застала мене зі Світланкою, – думав він. – І тоді я все заперечував би. Я б знайшов слова. Зумів би переконати. Але до чого слова. Обійдемося без них. Тому що я точно знаю, що мені потрібно зараз зробити…
Олексій знову увімкнув воду в душі, взяв телефон і зателефонував Світланці.

– Ми розходимося! – рішуче сказав він коханці. – Назавжди. Не смій мені більше дзвонити. Все пов’язане з тобою, Світланко, я видалю зі свого телефону. Назавжди.

– Чому? – здивувалася Світлана.

– За те, що ти мало не зіпсувала все моє життя, – сердито й тихо відповів Олексій. – Не відпирайся! Я знаю все! Як ти могла так вчинити зі мною? Я ж любив тебе. Я витрачав на тебе так багато грошей! А ти? Чим ти мені відповіла?

– Він усе дізнався про нас із Вадимом, – подумала Світланка. – Найімовірніше, Вадим сам йому й проговорився. Вони ж друзі. Ох, вже ці мужики. Їм так подобається хвалитися своїми перемогами. А заради своєї чоловічої дружби вони готові на все. Господи, ну чому я така нещасна? Чому мені так не щастить?

Треба щось вигадати. Треба якось пояснити Олексію, що це непорозуміння. Ну, було і що? Подумаєш! Одразу розлучатися, чи що? Тим більше, що я Вадима і не люблю, а так просто. Заради розваги. Заради жарту…

– Ти все не так зрозумів, коханий, – сказала вона вголос. – Ти надто серйозно до цього ставишся. А це… Ну, як тобі пояснити… Не більше, аніж забава.

– Хороші ж у тебе забави! – сказав Олексій. – Більше мені не дзвони!

Він звісно ж думав, що весь цей час говорить зі Світланою про її парфуми на його куртці. Світлана ж думала, що Олексій дізнався про її зустрічі з його другом Вадимом…

…Олексій поклав слухавку, стер у телефоні все, пов’язане зі Світланою, і сміливо пішов на кухню до дружини. Він вирішив що зі Світланою тепер все скінчено, а перед дружиною він відбрешеться…

– То про що ти хотіла зі мною поговорити, кохана? – безтурботно поцікавився Олексій, сідаючи за стіл.

Ірина мовчки вийшла з кухні і пішла в кімнату. Через хвилину вона винесла в коридор сумки з речами Олексія.

– Бувай, Олексію! – сказала вона. – Я не терпітиму більше твої зради. І навіть не намагайся брехати.

Олексій глянув на дружину, на сумки і мовчки пішов одягатися. Куди тепер іти він не знав. З дому його виставили, а зі Світланою він все щойно закінчив…