Олег вже збирався йти додому від колишньої дружини. Він попрощався з дітьми, вийшов з будинку і, сумно зітхнувши, пішов до своєї машини. Раптом він почув позаду себе незнайомий жіночий голос. – Ви до мене щось сказали? – обернувся він до якоїсь симпатичної жінки у червоній сукні. – Ви знаєте, що ваша дружина шлюб наш зіпсувати хоче?! – несподівано запитала та. Олег дивився на незнайомку, нічого не розуміючи

Десять років для Олега стали усвідомленням безпорадності у його маленькому житті.

Замість подарунків та привітань він отримав сварки.

Батько тоді вперше сказав, що він не його син. А на аргумент матері, що той, як дві краплі води схожий на нього, заявив, що на коханця він схожий більше.

Потяглися довгі дні чужими квартирами. А потім мати нарешті переселилася разом із Олегом у сатрий гуртожиток.

Олег не розумів, чому вони мали виїхати з гарного будинку, який будували всі разом. І навіть він м’яв глину і підносив батькові інструмент.

А батько один залишився у збудованих хоромах. Чому вони, як і раніше, не можуть жити разом? І що це за така сварка, яку не можна вирішити?

І чому на запитання батька: з ким ти хочеш жити, коли він відповів, що з мамою, то батько виставив його і навіть для гостей тепер вхід до його хати було закрито.

Олег чув, як мати плакала ночами. Як вона скаржилася подругам на батька, його родичів. І на непорядну бабу, яка наговорила батькові всяку нісенітницю. А він повірив їй, а не сім’ї.

Тоді Олег вирішив, що в його сім’ї так ніколи не буде. Що він дітей своїх любитиме. І що одружиться тільки з тією дівчиною, яку поважатиме і цінуватиме. І тому він її ніколи не образить.

Одружився Олег у 22 роки на своїй ровесниці. Ольга красунею не була, але йому подобалися в ній ґрунтовність, плани на майбутнє, хазяйновитість та прагнення до сім’ї. Погляди на майбутнє збіглися, а разом із симпатією прийшло й кохання.

Батьки Ольги були цілком заможними. А тому на першій сімейній раді було вирішено розпочати будівництво будинку на тій землі, яку тесть завбачливо купив дочці у посаг. Для економії коштів вирішено було пожити поки що у батьків Ольги.

Не в гуртожиток же ж вести дружину? А з батьком, хоч і налагодив стосунки Олег, а все ж таки старі образи не дозволяли довірити йому найдорожче: свою нову родину.

Олег завжди вмів заробити гроші. Він був хорошим програмістом, що дозволяло йому, не напружуючись у кількох організаціях, заробити пристойні гроші.

Назбиравши хорошу суму, він відкрив перший у місті комп’ютерний магазин. Будинок будувався швидко, красиво, добротно й багато.

Ольга, народивши по черзі двох дітей різної статі і відсидівши належний час у декретних відпустках, вийшла на роботу.

Ольга після виходу на роботу змінилася одразу. Почала доглядати за собою як у весільний період, затримуватися на роботі і приходити явно веселою…

На прохання Олега познайомити його з колегами, вона відмовлялася. Тобі, мовляв, із ними нудно стане.

Вона, як і раніше, була хорошою хазяйкою: смачно готувала, робила заготовки на зиму, добре прибирала квартиру, сама шила ошатні речі дітям.

Але до Олега почала ставитися холодно. З’явилися від нього таємниці і секрети, зневажливо почала ставитися до свекрухи та інших родичів Олега, все частіше почала йти одна на дівочі посиденьки з подругами.

Олег виправдовував поведінку Ольги втомою та випущеною на волю затребуваністю в професії.

Нічого поганого він не бачив і в тому, що подруги Ольги були незаміжніми або гірше того, розлученими. Що компанія складалася з неодружених бойфрендів її подруг.

– Хай погуляє, – говорив він, застерігаючи його друзів. – Вона й так довго сімейні справи вела, втомилася.

Так тривало доти, доки Ольга не виставила речі Олега на вулицю, не дозволивши їх навіть спакувати у валізи.

– Бачити тебе не можу! – галасувала Ольга. – Тут все моє: і будинок на мене оформлений і майно в будинку все моє. Забирай машину і вимітайся.
А Олег і не збирався нічого доводити. Він ще пам’ятав, як вони моталися з матір’ю по гуртожитках. І тому вирішив, що забирати у дітей нічого не буде.
Нічого не знайшовши кращого, Олег подався до батька. Той, побачивши сина з речами, заголосив:

– Вибач мені, синку! Це за мої гріхи ти розплачуєшся. Я нелюдяно з вами вчинив, зі свого будинку виставив, така образа на матір була. Ти тепер за мої гріхи відповідаєш, тобі все дісталося…

Олег чув, як батько опівночі зітхав і бурмотів щось під ніс. А до ранку він зліг…

…Скільки Ольга пам’ятала себе, вона завжди була в Павлика закохана. Він жив майже навпроти, а тому при бажанні Ольга могла його бачити кілька разів на день.

Він був на п’ять років старший, тому уваги на сусідку не звертав. Хлопець він гарний був, увагу жінок завжди привертав. І Ольга була закохана в нього багато років.

А одного разу, коли Ольга вже в десятому класі навчалася, Павлик провів її додому. Скільки було щастя!

Ольга чекала на його приїзд з міста, в якому він навчався.

Він довго не приїжджав, а потім вона почула у розмові батьків, що Павлик скоро одружується.

Від того Ольга навіть заслабла. Два тижні вона була без сну та майже без їжі. Слабість закінчилася так само несподівано, як і почалася.

Після цього Ольга більше про Павлика не мріяла. Вона почала ходити з подругами у клуби, де з Олегом і познайомилася. Він не дуже сподобався їй. Але поспілкувавшись ближче, вона зрозуміла, що якщо вийде заміж, то лише за такого хлопця: самостійного та надійного.

А тому, коли він зробив їй офіційну пропозицію, вона навіть часу на роздуми не брала. Погодилася одразу. Та й чого тягнути подруги вже потихеньку відсіювалися, міг настати час, коли ні з ким буде з дому вийти.

Відгулявши гучне та веселе весілля, Ольга взялася за господарство. Батьки їй подарували земельну ділянку, а Олег завжди мріяв збудувати власний будинок з мансардою, басейном та дитячим майданчиком.

Ольга була чудовою хазяйкою. Один за одним народились діти. Хоч вони й жили спочатку з батьками, всю турботу про сім’ю вона на себе взяла. Сама готувала, прибирала, прала.

Коли молода сім’я до нового будинку переїхала, Ольга з любов’ю почала його облаштовувати. Сама робила дизайн, підбирала будматеріали, замовляла меблі.

Це був найщасливіший час для їхньої родини. А потім усе зникло. До міста переїхав Павлик з родиною. Дітей у них не було, а тому Ольга вирішила, що їхній шлюб на межі розлучення.

Вже тоді Ольга задумала нажите майно не ділити. Під приводом того, що в Олега зовсім немає часу, вона оформила збудований будинок на себе.

З машиною було складніше. Олег купив її сам у салоні. Тоді вона й вирішила, що машину можна й віддати.

Натомість будинок їй залишиться. Тим більше що Олег завжди розповідав, що батько залишив їх на вулиці.

Отже, зі своїми дітьми він так не вчинить.

Як не просив її чоловік допомогти йому в бізнесі, вона вийшла на свою колишню роботу. І почала шукати зустрічі з Павликом. З її давніх подруг двоє вже розлучилися. Тож від компанії сімейних пар відійшли.

До них приєдналися ще три незаміжні, але цілком підходящі за віком. З цієї компанії Ольга стала ходити барами та клубами.

Олег, який нічого не підозрював, не перешкоджав їй.

– Погуляє, відпочине і все повернеться, – думав він.

Так тривало, поки Ольга одного разу все–таки не зустріла добряче піддатого Павлика. Він був у компанії своїх старих друзів, а тому зустрічі дуже зрадів. Він представив її своїй компанії, як кохану дівчину. Павлик цілий вечір крутився біля Ольги, робив компліменти. А насамкінець запропонував зустрітися ще раз.

Після цього випадку Ольга більше не могла дивитися на свого набридлого чоловіка. Він здавався їй безглуздим. Обманювати вона нікого не хотіла. Вона й так уже давно подумки жила з іншим чоловіком. А домашні справи робила абияк, без задоволення.

Знайшовши момент, вона прибігла раніше з роботи та виставила речі Олега на вулицю.

Щоб ні сваритися, ні пояснювати причину сказала тільки, що не любить його. І що будинок назавжди залишиться їй та дітям.

Олег речі збирати не став, він сів у машину і поїхав геть.

Ольга з полегшенням зітхнула. Попереду на неї чекало чудове життя з найулюбленішим чоловіком. Тим більше що дітей у нього немає. А це значить, що він її дітей як рідних прийме.

А ще вона народить йому двох дітей. І нікуди він від неї не дінеться. Адже ж він сказав він друзям, що вона його кохана жінка. Вона бачила його захоплені очі. Вона не могла помилитись – він любить її!

…Усі плани Олега порушив батько. Не відходив син від нього у лікарні. Та й куди підеш? Немає в нього більше нікого. Шкода його змарнів, схуд, безпорадний старий у свої 50 років. Олег вирішив свої проблеми ні на кого не перекладати.

– Та може воно й на краще, – думав він. – Ольга одумається, подзвонить.

А він зла не тримає, сам винен, неуважно ставився до дружини.

Мати Олега, коли дізналася про біду, то прийшла. Картала сина, що не покликав, що приховав від неї слабість колишнього чоловіка. Не чужі ж. Батько такому повороту зрадів, неслухняним язиком хотів слова подяки сказати. Не вийшло… Усміхнувся тільки. Та мати й без слів зрозуміла все. За руку його взяла, погладила. У того тільки горошина сльози з очей викотилася.

Після вісімнадцяти років розлуки повернулася матір Олега у свій будинок. Пробачила чоловіка, ніби нічого й не було. Він одужувати почав.

Олегу мати пояснила, що обоє вони винні були. Не буває у сім’ї по–іншому.

Почав Олег заспокоюватися. Подумаєш, кинула його Ольга. Буває таке, розлюбила. До дітей заходив іноді, присутності сторонньої людини в будинку не помітив.

Діти раділи батькові, розповідали про себе, про маму, але ніякого чужого дядька в їхніх історіях не було.

Нічого, погуляє й повернеться. Став чекати він терпляче. Он батьки, скільки років минуло, а почуття ще є. Не хотілося б, щоб діти без батька виросли. Але що зробиш, видно, доведеться йому долю своїх батьків повторити.

…Олег вже збирався додому від колишньої дружини. Він попрощався з дітьми, вийшов з будинку і, сумно зітхнувши, пішов до своєї машини. Раптом він почув позаду себе незнайомий жіночий голос.

– Ви до мене щось сказали? – обернувся він до якоїсь симпатичної жінки у червоній сукні.

– Ви знаєте, що ваша дружина шлюб наш зіпсувати хоче?! – несподівано запитала та.

Олег дивився на незнайомку, нічого не розуміючи.

– Колишня дружина, – нарешті поправив її Олег, а сам здивувався.

Куди маленькій і худенькій Ользі до цієї красуні.

– Я готовий вислухати вас, тільки не тут, – запропонував він. – Я голодний, не складете компанію?

Того дня вони проговорили майже до ранку. Спочатку Олена розповіла про те, що неприємну сцену застала прямо на роботі чоловіка.

Вона не плакала і не скаржилася. Казала буденно, що йти їй у цьому місті нікуди. І що на свою зарплату утримувати себе не зможе. А тому мабуть повернеться до батьків.

Олег злякався, що не побачить її більше і почав умовляти допомогти йому в магазині. Вона погодилася швидко, ніби й чекала на це.

Вперше в житті Олег відчув тепло та затишок поруч із Оленою. Почуття охопили його повністю. Він розумів, що це неправильно і Ольга розцінить це як щось погане. Але йому було байдуже. Вже через тиждень він винайняв квартиру і запропонував Олені жити разом.

Олег та Олена щасливі. Як правильно життя розпорядилося. Як добре, що Ольга саме у Павлика закохалася. І як чудово, що не стала в брехні жити, а виставила Олега. І він тепер точно знає, що щасливим може бути лише поряд з Оленою. І саме слово щастя набуло тепер конкретних обрисів.

Вдруге Олег будинок збудував ще швидше. А через два роки на святкуванні новосілля він дізнався, що Олена вагітна.

Павлик оселився в будинку Ольги. Але сімейне життя не склалося. Він казав їй, що вона зіпсувала його життя. Що через неї Олена покинула його. Що любить він тільки Олену. А її ніколи не полюбить.

Добившись свого, Ольга зрозуміла, що з Олегом вони мали справжню родину. Вона ходить з подругами, як і раніше, по клубам і кафе.

А Павлик влаштовує сварки. Тільки виставити його зі свого будинку не виходить. Не йде він так просто, як це зробив Олег. Спроба Ольги повернути колишнього чоловіка також не вдалася.

У Олени з Олегом народився син. Олегові діти від першого шлюбу також живуть із ними.
Ольга з Павликом живуть разом. Звинувачують один одного, сваряться, скаржаться і багато гульбанять…