Андрій працював за комп’ютером, коли в двері подзвонили. Чоловік неохоче підвівся і пішов відкривати. На порозі стояв його тесть Юрій Ігорович. – Доброго дня, – привітався з ним Андрій. – Привіт. А я ось до вас у гості зайшов, – відповів тесть вже роззуваючись в коридорі. – Це добре, ось тільки Оля у відрядження поїхала, а я працюю вдома, – спробував посміхнутися зять. – А я ж не до Олі прийшов, а до тебе! – заявив Юрій Ігорович. – Ну що ти готовий?! – До чого готовий? – Андрій здивовано дивився на тестя, нічого не розуміючи

– Оля, моя мама сказала, що ти зовсім не вмієш готувати, – заявив своїй дружині Андрій

Ольга, яка в цей момент збирала валізу, лише ствердно кивнула головою.

-Оля, ти мене чуєш? – уточнив Андрій

-Чую, милий. На думку твоєї мами, я зовсім не вмію готувати… Хоча я б із цим посперечалася. Мій борщ ти їси із задоволенням, так?

-У тебе чудовий борщ, мама не так готує …

-Ну, ось бачиш … Моя качка з яблуками тобі теж подобається … чи не так?

-Чудова у тебе качка. До речі, мама її взагалі ніколи не готувала.

-Ну а шарлотка моя …

-Класна шарлотка, люба моя Оля, у тебе виходить …

-Далі продовжувати? У мене і інші страви є, які тебе цілком влаштовують… Та що там говорити, ти ж як одружився, набрав кілограмів п’ять, не менше… Я тобі ще пропонувала скинути, пам’ятаєш?

-Пам’ятаю… Але я відмовився …

-Ось-ось … Хоча, якщо твою маму щось не влаштовує, нехай надішле мені свої рецепти, я обов’язково буду по них готувати. У чому проблема?

-Без проблем, люба … Але мама ще каже, що ти погано переш …

-Угу… – промимрив Оля, переглядаючи речі, які збиралася вкласти в чемодан

-Що “угу”, Оля? Мама каже, що мої речі стали виглядати погано… І вона вважає…

-Дорогий мій, у наш час прання – це не проблема. У нас стоїть чудова машинка-автомат… вона і пере. І в мене, скажу чесно, до неї претензій немає… Хоча, можливо, твоя мати використовує якийсь інший пральний порошок. Нехай вона мені фото зі своїм пральним порошком надішле, я пратиму ним…

-Оля, це чудова ідея … Я так мамі і скажу, коли …

-Так і скажи. Більше претензій у Юлії Вікторівни до мене нема?

-Як ти здогадалась? Вона ще каже, що ти не робиш вологе прибирання щодня, а це погано.

-Так? Серйозно? Хоча все може бути… Я якось про це не замислювалася… Але часу у мене на це немає абсолютно… Може, твоя мама переїде до нас і сама цим займатиметься? А що? І приготує сама, і випере, і прибирання щодня вологе робити буде?

-Оля, я такий радий, що ти сама це запропонувала. Мама дійсно згодна пожити у нас деякий час і навчити тебе всім цим жіночим премудростям… І доки вона у нас гостюватиме, я вдома посиджу, щоб з нею поспілкуватися…. Я навіть відпустку на тиждень взяв…

-Андрію, любий, я тільки «за»… Тим більше, що сьогодні я їду у відрядження, орієнтовно на тиждень, а там як піде… Так що твоя мама дуже доречно запропонувала тобі пожити разом… Так от, поки вона гостюватиме у нас. , Ти запишеш всі рецепти, дізнаєшся яким порошком і в яких режимах прати потрібно … Ну, і прибирання, звичайно … Вчися, дорогий, адже ми робитимемо їх кожен день …

-Оля, я не зрозумів. Яке відрядження? Коли?

-Я їду через годину. Валіза вже зібрана. Хотіла тобі сказати відразу, але ти почав мені висловлювати претензії твоєї мами.

-Оля, але як же я з нею? Один? Так нечесно, люба!

– Все чесно, дорогий … Все чесно … Тим більше, що ти з мамою житимеш не один.

-А з ким?

-Розумієш, Андрію, у мого тата до тебе теж накопичилося багато претензій …

-У Юрія Ігоровича?

-У нього, звичайно, адже в мене лише один батько…

-І що його не влаштовує, Оля?

-Тато каже, що ти навіть поличку почепити нормально не можеш!

-Я можу! Он як чудово у коридорі почепив!

-Ось-ось, про це тато і сказав … Почепляна криво, хитається, того і дивись впаде …

-Так? А я думав…

-Не треба думати, любий, завтра вранці приїжджає мій тато, він тебе всьому навчить.

– Всьому? Поличка – це ще не всі претензії тестя до мене?

-Не всі, милий, але ти не хвилюйся… Там список невеликий у нього, за тиждень ви впораєтеся…

-А що там ще у списку?

-Тато каже, що у нас постійно тече вода в унітазі.

-Це вона зливається так…

-А Батько каже, що поплавок міняти потрібно …

-Що міняти? Де?

-Поплавок якийсь, в унітазі. Чого незрозумілого? Ти ж чоловік!

-Все незрозуміло, я і назв таких не знаю …

-Дізнаєшся, які твої роки, тато тебе всьому навчить… Він ще сказав, що кран у нас на кухні підтікає, щось там стерлося…

-Кран на кухні? Стерлося?

-Ну, він щось про скрипучі двері говорив, і про те, що петлі змащувати треба … Та ти не хвилюйся, він приїде і все тобі пояснить …

-Дорога, а можна я з тобою у відрядження поїду?

-Куди? Зі мною? Ні звичайно. Хто ж буде твою маму і мого тата зустрічати, та всі мудрості осягати?

-Я?

-Крім тебе нікому, Андрію, сам розумієш …

Через годину Оля сіла в таксі, нещасний Андрій із незрозумілою усмішкою дивився їй услід… А ще за годину приїхала мама…

-Синку, я приїхала … Де твоя невміха? У нас не так багато часу. Мене лише на тиждень з роботи відпустили… То де Оля?

-Мамо, розумієш, тут така справа … Дружина моя у відрядження поїхала, якраз на тиждень. Тож вчити тобі мене доведеться. Іншого виходу немає.

-Я не зрозуміла … Як це тебе? Ми ж домовлялися!

-А я не знав, що Оля поїде … Так вийшло … Мамо, але це ще не всі новини!

-А що ще?

-Завтра приїде Юрій Ігорович. Він мене навчатиме всяким чоловічим премудростям.

-Синку, яким ще чоловічим премудростям?

-Я точно не зрозумів … Ось він приїде, так все і ясно стане … Ти ж мене без батька ростила, і я думав, що завжди буду майстра викликати в разі чого … Я так і робив, поличку тільки ось сам почепив, радів ще … А Юрій Ігорович стверджує, що в мене руки не з того місця.

-Він що ж їх тобі на місце встановлювати зібрався?

-Що встановлювати?

-Руки! Синку, ти ж скрипаль… Тобі всього цього робити ні в якому разі не можна… А цей чоловік, ну, я йому все висловлю… Шкода доньку його не побачу… Як вчасно вона у відрядження поїхала…

-Так вже, їй пощастило …

-В якому сенсі? Ти вважаєш, що я могла б її чимось образити? Чи що?

-Та що ти, мамо? Ти – свята жінка, а ось Юрій Ігорович… О-хо-хо…

-Не хвилюйся, синку … Я тобі допоможу…

-Добре, мамо… Але щось я в цьому не впевнений…

-Синку, пішли вечеряти … Ранок вечора мудріший …

Поки Юлія Вікторівна готувала вечерю, Андрій усе копітко записував, адже саме так веліла йому робити Оля… Однак, повечерявши, Андрій вирішив, що цей рецепт дружині показувати не буде… Не так смачно його мама і готує…

А наступного ранку приїхав тесть… Його невгамовній енергії можна було тільки позаздрити… Поснідавши, він покликав зятя почепити поличку… Потім разом із ним подався за новим поплавком для унітазного бачка. Юлія Вікторівна, як і обіцяла, спробувала заступитися за сина, але Юрій Ігорович на її заперечення не звернув уваги…

Поки чоловіки ходили за всім необхідним для ремонту, Юлія Вікторівна вирішила влаштувати генеральне прання… І… зламала пральну машинку… Добре ще Юрій Ігорович вчасно з магазину повернувся та перекрив воду, інакше ще б і сусідам ремонт робити довелося…

-Так вже, а я думав, що одним днем тут впораюся … А тут справ непочатий край. Ну, що ж, зятю, сьогодні ми з тобою унітаз і кран відремонтуємо, а завтра за пральну машинку візьмемося, – сказав тесть

-А, може, майстра викликати? – несміливо поцікавився у нього зять

-Що ти, Андрію? Два дорослі чоловіки і якусь пральну машинку не полагодять? Так це пара дрібниць.

-Юрій Ігорович, мій син – скрипаль, у нього руки…

-Не з того місця ростуть … Все можна виправити, Юлія Вікторівна. Не хвилюйтесь, у мене Оля все це вміє. Адже я її один з п’ятирічного віку виховував… А вже Андрія я швидко всьому навчу…

-Але …

-Я все сказав. А Ви годувати нас збираєтеся, чи як?

-Зараз, зараз. Я і борщ вже зварила.

-От і добре, я борщ дуже поважаю. Пішли руки мити, Андрійку…

Юрій Ігорович, покуштувавши борщу, залишився дуже незадоволений.

-Ви мене, звичайно, вибачте, але Ваш борщ я більше їсти не буду, Юлія Вікторівна. Це ж неможливо їсти… Ось мій борщ – це справжня українська страва… Завтра я Вас навчу його варити, як тільки пральну машинку з Вашим сином відремонтую…

Отже, дуже скоро Андрій умів робити всі чоловічі та жіночі справи… Причому всьому цьому його вчив Юрій Ігорович, який чудово готував, чудово прав, ретельно робив прибирання та багато іншого…

-Юрію Ігоровичу, я сама вмію все це робити. Не лізьте до мого сина зі своїми безкоштовними порадами, – обурювалася Юлія Вікторівна

-Та що ви говорите? Про Ваші кулінарні здібності я мовчу, Ви і самі все зрозуміли… До пральної машинки Вас взагалі підпускати неможна… Прибирати потрібно ретельніше, Ви ж навіть дивани не відсунули, коли підлогу мили, та й на шафах пил не протерли… Ось моя Оля знає у всьому цьому толк… – не моргнувши оком, відповів Юрій Ігорович матері Андрія

-Синку, ця людина мене ображає … Скажи йому!

-Мамо, але Юрій Ігорович правий … Оля моя …

-Оля твоя, Юрій Ігорович твій … А я? Що я тут роблю?

-Вчиш мене всьому тому, що я Олі передати повинен …

-Нічого їй не передавай … Не варто. Живіть як хочете. У тебе он який тесть є, він усьому вас і навчить. А я додому хочу… Передавай привіт дружині…

І Юлія Вікторівна поїхала до себе додому, погостювавши у сина лише чотири дні. Наступного ранку гостинний будинок зятя покинув і Юрій Ігорович, адже він його всьому вже навчив… А якщо щось забуде, то Оля йому підкаже.

А ввечері повернулася з відрядження Ольга.

-Милий, яка чистота… Квартира просто сяє… Білизна без жодної цятки… А аромати які… Ти все записав, що мама твоя мені порадила?

-Кохана моя, за всіма рецептами мама веліла тобі звертатися до Юрія Ігоровича. Так і сказала, що він у всьому цьому краще розуміється.

-Так? Хоча поличка висить ідеально, унітаз не тече, кран теж не підтікає… І двері не риплять… Тато – молодець. Але до чого тут їжа, одяг та прибирання?

-А … це теж все він … Оля, твій батько і в чоловічих, і в жіночих справах добре розуміється. І мене всьому навчив…

-Чудово, милий… Тоді мені нічого заново вчитися не потрібно… Адже мене всьому теж тато вчив… І всі його рецепти я чудово знаю… Так що пішли вечеряти, і я тобі подарунки покажу, які з відрядження для вас привезла…

-Для кого?

-Для тебе, для тата і для мами твоєї… Як шкода, що я їх не застала… Але нічого… У вихідний ми до мами твоєї поїдемо… А через тиждень і тата мого відвідаємо…

-Дорога …

-І заперечення не приймаються … Адже вони так тобі допомогли …