Карина вечеряла зі своїм чоловіком Олегом. Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила подруга Карини – Марина. – Алло, Маринко, привіт! – взяла слухавку жінка. – Привіт, Кариночко! – привіталася подруга. – Слухай, ти казала, що маєш рецепт, забула як називається страва. Там картопля, помідори. В духовці готується… – Та ти що?! – раптом ні з того, ні з сього вигукнула Карина. – І коли ж він приїжджає завтра? Ну, треба ж, сто років Ігоря не бачила… Марина застигла від здивування. – Карино, ти що таке говориш? – ахнула вона. – Хто приїжджає? Який Ігор? Жінка не могла зрозуміти, що це таке відбувається

За вечерею Олег оголосив дружині, що поїде на кілька днів.

– До Олексія Юрко приїжджає, от і хочемо зустрітися, стільки років не бачилися з хлопцями… – сказав він.

– Ага, хлопцям уже по 40 років. Без дружин приїдуть? – з підозрою запитала чоловіка Карина.

– Звичайно, без них! – сказав Олег. – У нас чисто чоловіча компанія буде, навіщо нам жінки там? Ви ж і поговорити нам не дасте спокійно!

– Ох, а я б проїхалася з тобою… – замріяно сказала Карина. – З Наталкою побачилася б, та й друзів твоїх давно не бачила.

– Ні, це виключено! І не просись навіть. Ми на рибалку хочемо зʼїздити на озеро, відпочинемо як слід!

– Та ми вам ніяк не заважатимемо, йдіть куди хочете! Юрко, до речі, одружений зараз? Він у вічному пошуку «тієї самої», у нас онуки скоро з’являться, а він дітей ніяк не заведе.

– Та все в нього добре, не хвилюйся! Жінок тільки й змінює.

Карині здалося, що Олег мрійливо замислився.

Теж хоче так, мабуть…

Карині було неспокійно на душі. Юрко був найпустотливішим у їхній компанії.

Як би їхній парубоцький вечір не перетворився на не зрозуміло що…

Карина бачила, як блищать від радості чоловікові очі. Сказав, не візьме її, значить, не візьме.

Напевно, нічого такого немає у цій поїздці, дарма накрутила себе…

…Раптом задзвенів телефон Карини. Вона глянула на екран. Дзвонила її подруга.

– Хм, Маринка дзвонить чогось, – подумала Карина.

– Алло, Марино, привіт! – взяла слухавку жінка.

– Привіт, Каринко! – привіталася подруга. – Слухай, ти якось хвалилася, що ти маєш чудовий рецепт, забула як називається страва, назва ще така дивна… Там картопля, м’ясо, помідори, в духовці готується…

– Та ти що?! – раптом ні з того, ні з сього вигукнула Карина. – І коли ж він приїжджає завтра? Ну, треба ж, сто років його не бачила, змінився, напевно…

Марина застигла від здивування.

– Карино, ти що таке говориш? – ахнула вона. – Хто приїжджає?

Жінка не могла зрозуміти, що це таке відбувається.

– До вечері? – продовжувала говорити незрозуміло що Карина. – Прийду, звісно. Мій якраз їде на зустріч із друзями. На дачу поїхати з вами? Звичайно, зможу!

Ох, Ігор розлучився?! Оце так новини… А пам’ятаєш, як він за мною бігав? Так любив мене, так любив, а я за Олега заміж вийшла… Ігор довго отямитися не міг…

Ну все, Маринко, завтра побачимось! Я якраз сукню нову одягну, а то припадає пилом у шафі. Так, і рецепт захоплю якраз…

Карина поклала слухавку і продовжила собі їсти.

– Я не зрозумів, що ще за Ігор приїжджає до Марини? – здивовано запитав Олег.

– Ай та так… – махнула рукою Карина. – Брат її двоюрідний. Залицяльник мій колишній. Був одружений, розлучився, вирішив розвіятись, до Маринки приїхати в гості.

Він свою квартиру тут продав тоді і поїхав в інше місто, одружився. Хороший хлопець був, але я тебе покохала…

– І навіщо вона тебе запросила, цікаво? Чи не для братика часом? А що? Він вільний, ти сама прийдеш, у гарній сукні… Тобі не здається це дивним? – вже майже галасував Олег.

– Та що за нісенітниці ти говориш! Все в минулому! Я просто піду до Марини, ну поспілкуюсь з ним, що такого?

Ти ж їдеш на зустріч із друзями, я тебе спокійно відпускаю, довіряю.

Юрко ваш запросто може дівчат запросити, знаю я його. Але я ж спокійна, в тобі не сумніваюся.

– Це інше! Ти що не розумієш? Не потрібні мені жодні дівчата, тим більше я їх знати не знаю! А ти знайома з цим, подобалася йому, тож іти туди не можна!

– Хм… Дивна логіка. Сам до друга їде, а мені не можна до подруги сходити у гості! І до чого тут Ігор? Я й без нього до неї пішла б, що мені одній вдома три дні робити?

– Ех – та не поїду я нікуди! – сказав Олег. – Не дуже й хотілося! Гульбанити доведеться, ніякого здоров’я не вистачить.

Краще я вдома залишуся, з коханою дружиною. У кіно хоч сходимо, сукню вигуляєш свою! Нема чого по Маринках всяким ходити!

…Карина тріумфувала в душі, але вигляду не показувала.

– Ну, дивися сам. Не хочеш – не їдь…

…Наступного дня Карина зателефонувала Марині. Та одразу почала розпитувати.

– Так, я не зрозуміла, що це було вчора? Що там у вас трапилося? Про якого Ігоря йшлося, нічого не зрозуміла…

– Ой, Марино, на ходу я вигадала все! Мій зібрався до друга поїхати в інше місто. Знаю я їхні посиденьки. Гульбанити будуть.

Та ще товариш один там ненадійний, все посміюється з мужиків наших, що порядні, за дружин тримаються.

Коротше, не хочу я щоб він їхав, тому й вигадала про колишнього залицяльника Ігоря.

Якщо що, то він твій брат двоюрідний, розлучився недавно.

Раптом Олег колись запитає, щоб у курсі була.

– Ох, Каринко, ну ти й артистка! Миттю придумати таку історію! Я б так не змогла!

– Знаєш, як збереться твій Марко на парубоцький вечір, то подивлюся я на тебе, і не таке придумаєш ще, щоб чоловік залишився вдома!

Гаразд, мені пора збиратися, в кіно з чоловіком ідемо!

Тож якщо я говорю нісенітниці по телефону, знай, що я увійшла в роль і виконую важливу місію – рятую нашу родину від розладу.

І ти бери до уваги, якщо що, я підіграю.

Подруги посміялися і пішли до своїх чоловіків, виконувати важливу місію – бути вірними і люблячими дружинами.

А трохи фантазії – це навіть на користь…