Настя приїхала у рідне місто, відвідала батьків і вирішила зустрітися з подругою Олею. Подруги домовилися зустрітися в кафе після обіду. В домовленій годині Настя зайшла у кафе, де її чекала Оля. – Ой, Настя! Що з тобою? – Вигукнула Оля, побачивши подругу. – А що? – здивувалася Настя. – Настя, та як що? Ти ще питаєш, – раптом сказала Оля. – Та я справді не розумію, що ти маєш на увазі, – розвела руками Настя. – Навіть не знаю, як це тобі м’ягко сказати, – сказала Оля і зупинилася. – Та кажи вже! Що таке?! – вигукнула Настя, нічого не розуміючи

– Ой, Настя! Що з тобою? – Вигукнула Оля, побачивши подругу.

– А що? – здивувалася Настя.

– Настю, не ображайся … але ти так постаріла!

– Так?

– Так. На жаль.

Подруги зустрілися у кафе. Вони не бачилися 5 років. Оля бачила Настю у соцмережах, зрозуміло. Але хіба там справжні обличчя зараз? Фотошоп, селфі-маски різні. А тут Настя нарешті приїхала до міста до батьків, і подруги зустрілися.

Оля та Настя дружили ще зі школи. Обидві вступили до університету, успішно закінчили його. В обох довго не складалося особисте життя. І потім вони раптом практично одночасно у 30 років вийшли заміж.

Весілля зіграли з різницею в часі лише у 2 тижні. Спочатку Оля до ЗАГСу сходила, а за нею і Настя. Одночасно обидві народили. Настя – дівчинку, а Оля – хлопчика.

Настя познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком в Інтернеті. В’ячеслав жив у іншому місті, не близько. Довелося Насті поїхати до чоловіка.

А Оля заміж вийшла за місцевого. Наречений жив взагалі у сусідньому будинку.

Життя дівчат складалося дуже по-різному. Тільки заміж вони вийшли в одному віці, а далі все пішло у кожної за своїм сценарієм.

***

Оля за рік розлучилася. Синові було всього 3 місяці, коли батьки сказали, щоб вона не губила своє життя молоде поруч із людиною, яка не вміє любити. Сказали, що підтримають її у всьому. Що не для того вони свою доньку, ніжну розочку, вирощували, щоб вона була все життя нещасною.

Оля послухала батьків. І потім жодного разу не пошкодувала про це. Через 2 роки вона зустріла свого Олександра. Вони покохали одне одного і побралися.

У Ольги з Олександром різниця у віці 10 років. Оля старша. Сашко тільки-но закінчив вуз і пішов працювати інженером на завод. Оля працювала бухгалтером. Зрозуміло, що молоді самі б не впоралися з фінансовими труднощами, їм добре допомагали батьки Ольги. Оля та Сашко купили квартиру, щороку вони їздили відпочивати на море.

Батьки Олександра спочатку, як дізналися, що син зібрався одружитися з жінкою з дитиною, та ще старшою за себе на 10 років, застигли. Не хотіли вірити у це. Але коли здивування минуло, зрозуміли, що вже нічого не змінити. І якщо вони не хочуть втратити сина, доведеться їм упокоритися з його вибором.

Батьки Олі теж не були у захваті від вибору доньки. Хлопчик зовсім! Який із нього батько її дитині? І чоловік. Але дочка сказала, що дуже любить його. Також довелося їм прийняти зятя, якого Бог послав. І вони бачили, як Сашко ставиться до їхньої доньки. Це не могло їх не тішити.

Коли батьки Олександра заїкнулися про онука, Оля відразу припинила всі розмови на цю тему. Виявляється, вони із Сашком ще до весілля домовилися, що спільних дітей у них не буде.

– Сашко, давай одразу, все з’ясуємо, – сказала Оля.

Потім вона пояснила своє рішення:

– Дивись, як виходить. У мене вже є дитина. Народжу я ще. А раптом ти мене розлюбиш? І що я робитиму? Як далі жити? А так у нас є син! Він дуже маленький ще. Виховуй його як свого. Він тебе любитиме і батьком все життя вважатиме. Чоловікам простіше дітей завести у будь-якому віці. Тому потім якщо … зустрінеш по життю жінку, полюбиш її і піти від мене захочеш, то просто підеш. І все. Згоден?

Звісно, Олександр був згоден. Він і думки не міг припустити, що вони з Олею не одружаться, так сильно він її любив.

Батьки Сашка теж змирилися. Не можна сказати, що вони прийняли сина Олі як рідного онука. Але стосунки в Олі з ними були рівними та доброзичливими. Можливо, вони не вірили, що цей шлюб буде довгим і просто зайняли вичікувальну позицію.

***

Настя вийшла заміж за В’ячеслава та переїхала жити до нього, до його міста. Одразу народила доньку. Потім через 2 роки – сина. Слід сказати, що Насті пощастило з батьками чоловіка. Вони дуже добре ставилися до неї, в онуках душі не чули.

У Насті з чоловіком, як і в Олі, була різниця у віці 10 років. Тільки її подруга була старша за чоловіка, а вона навпаки. В’ячеслав був старший Насті. Ось такий вийшов шлюб у обох подруг – трохи нерівний.

У В’ячеслава це був вже другий шлюб. Від першого лишився син, який жив зі своєю мамою. Колишня дружина не дозволяла В’ячеславу та його батькам спілкуватися з дитиною. Вони якось там дуже погано розійшлися.

Тому батьки В’ячеслава були щасливими, коли в нього з’явилася Настя. А потім – і двоє онуків.

Ось тільки сам В’ячеслав був не надто задоволений своїм шлюбом. Все якось поспішно вийшло … Це знайомство в інтернеті. Настя вже за тиждень приїхала до нього і залишилася на всі новорічні свята. Потім сказала, що чекає на дитину.

Він просив Настю почекати з другим, але вона його не послухала. Зробила так, як їй порадили її батьки і як бажали батьки В’ячеслава.

Мама Насті відразу після весілля почала наставляти доньку, щоб вона намагалася бути доброю дружиною своєму чоловікові, дітям – зразковою матір’ю. Що, слава Богу, вона у свої 30 заміж хоч вийшла. Що могла б залишитися однією, без дітей. І «сидіти на шиї у батьків усе життя».

Треба сказати, що саме від вічних таких розмов Настя і втекла заміж. Вдома вона б просто не витримала. А так… Виїхала. Тепер у неї своя сім’я, чоловік, діти. Все, як вона мріяла.

А те, що В’ячеслав старший за неї, так це ж ненабагато? 10 років всього різниця у віці у них.

Минуло кілька років, діти у Насті трохи підросли, і вона змогла вирватися до свого рідного міста, зітхнути хоч трохи вільно.

Що вона бачила у житті? Нічого. Лише будинок. Нескінченна домашня робота. Єдина радість – виставити в інтернет фотографії своїх малюків. У її профілі створювалася видимість сімейного щастя та радісного життя.

Але це був обман. З кожним роком вони з В’ячеславом дедалі більше віддалялися один від одного. Коли Настя народила другого, раптом дізналася, що її чоловік спілкується з колишньою дружиною, відвідує її. Почав виконувати обов’язки недільного тата. Став гуляти зі старшим своїм сином, водити його в кіно, парк, кафе.

Що ж сталося? Адже коли вони з Настею одружилися, там у нього було дуже непросто. Невже він помирився зі своєю колишньою? Раптом піде до неї? Ці думки не давали Насті спокою. Вона просто не знаходила собі місця.

В’ячеслав ставився до неї прохолодно. Майже ні про що з нею не розмовляв. При кожній нагоді норовив піти з дому кудись. З друзями в кафе, просто погуляти на самоті, як він казав, відпочити від усіх.

Настя чудово розуміла, що відбувається. Схоже, чоловік її не любить. Схоже, все ж таки щось залишилося в його душі до колишньої дружини. Якісь почуття.

Жінка не дозволяла собі впасти у відчай. Ні! Цього ніколи не буде. Вона не має права безвільно лити сльози. І вона нізащо не віддасть свого чоловіка. Нікому. Це її сім’я! Вона не дозволить її зруйнувати.

***

Подруги сиділи у кафе та розмовляли. За вікном місто занурилося в зимові сутінки. Ліхтарі гарно підсвічували снігову круговерть.

– Настя! Чому в тебе такий стомлений вигляд? Я більше скажу, ти навіть постаріла! І це в нашому з тобою віці? – дивувалася Оля.

– Двоє дітей у мене, подруго, взагалі то.

– І що? Так, у всіх діти.

– Тобі легко казати. Одного народила, та й годі. Себе бережеш.

– Бережу! А що, не повинна? – Оля відчула, що подруга засуджує її.

– Мабуть, не повинна… Чоловіку дитини народити ти маєш, ось що я тобі скажу.

– Навіть не подумаю! Ми з ним про все домовились.

– От і залише він тебе!

– Нехай.

– Як це – нехай? – Здивувалася Настя.

– Захоче піти, тримати не буду. Та й не втримаю. Я старша за нього на 10 років і чудово розумію деякі речі. Але доки Сашко любить мене, ми будемо разом.

– Поки що любить… А якщо розлюбить?

– Розлучуся.

– Як у тебе все просто.

– Вперше, в першому шлюбі, все дуже непросто в мене було. Сліз пролила багато, коли зрозуміла, що з боку чоловіка кохання немає. Непросто й рішення про розлучення мені далося тоді.

– Смілива ти, Олю. Я б так не змогла, – сказала Настя.

– Ага, смілива. Я б теж не змогла, якби не мої батьки. Сказали, розлучайся, дочко, ми допоможемо завжди. Тільки не будь нещасною.

– А мої… мама… каже… – тут Настя раптом розплакалася.

– Що каже? Настя, не плач, будь ласка, розкажи мені. Не тримай все у собі!

– Вона каже, що третього треба народити.

– Що? Третього? Навіщо?

Оля ніяк не очікувала почути таке від подруги. Настя і так аже в цьому шлюбі незрозуміло, на кого схожа стала. А що з нею буде, якщо нелюблячому чоловікові третього народить?

І тут Настя почала говорити і вже не могла зупинитися. Вона все розповіла Олі. Їй же не було з ким поділитися. Мати її слухати навіть не хотіла. Про те, що чоловік, схоже, її не любить. Про те, що жити в цьому шлюбі Насті стає з кожним днем все важче. Про те, що В’ячеслав близько, навіть занадто, спілкується зі своєю колишньою.

Мати Насті вважала, що третя дитина вирішить усі проблеми в сім’ї і настане довгоочікуване щастя. При цьому, у самої Насті немає братів та сестер, вона росла в сім’ї одна. Мама її весь час працювала та працює. Дуже стежить за собою і чудово виглядає. Чому вона раптом вирішила створити зовсім іншу долю своїй дочці, взагалі було Олі незрозуміло.

– Насте, як добре, що ти приїхала! Ми зараз із тобою про все поговоримо. І ти сама вирішиш, як тобі краще буде, – сказала Оля.

Подруги додому цього дня повернулися дуже пізно, просиділи в кафе години 4-и. Вони довго розмовляли. Оля розповіла, як вона живе. Що вважає за правильне. Що батьки їй кажуть, що радять.

Настя слухала подругу і розуміла, що та живе у любові. А вона, Настя, – у нелюбові. І треба щось робити. Якось міняти своє життя треба.

Оля старша за чоловіка на 10 років! Але навіть не збирається укладати своє життя йому під ноги килимком. І Олександр шанує її! І кохає!

А вона? Настя. Набагато молодше за чоловіка. І за якихось 5 років шлюбу з ним уже постаріла! Скоро він буде виглядати молодшим за неї.

Що ж робити? Подумати треба. Дуже добре подумати. А ось маму свою слухати не треба. Настя і так уже на догоду чоловікові зовсім забула себе. Але найприкріше, що все одно не вгодила.

***

Повернулася Настя додому, і все поступово почало змінюватися в її житті. На краще. Перше, що вона зробила, поговорила з чоловіком серйозно. Так і сказала, що якщо хоче, вони можуть розлучитися. Що вона його не тримає, нехай іде назад до колишньої. А недільним татом буде вже їхнім дітям.

Запевнила В’ячеслава, щоби не хвилювався за неї, що вона і без нього проживе. Нічого, молода ще, сказала Настя, наголосивши на слові «молода».

Замість того, щоб народжувати третю дитину, Настя знайшла собі роботу. У неї є диплом. Влаштувалася працювати до банку.

Життя наповнилося іншим змістом. Тепер не тільки чоловік та діти були у неї на першому місці завжди. Настя почала дбати і про себе також. Вона навіть виглядати стала інакше. Красивіше та молодше.

Частину своїх обов’язків переклала на чоловіка. Нехай допомагає, якщо вони разом живуть. Це і його діти теж. До садка відвезти, забрати, погуляти з ними. Можна іноді й вечерю приготувати, а що такого?

В’ячеслав спочатку смикнувся начебто, розлучитися і до колишньої повернутися. Та тільки швидко зрозумів, що не дуже він там і потрібний. Із двома маленькими дітьми. Їх ще виростити треба. Не готова колишня ще багато років у неділю чоловіка не бачити.

Так і заспокоївся. І жити у сім’ї нормально почав. А Настя навіть не париться тепер, не переймається. Нехай все йде як іде.

Діти швидко ростуть, не встигне озирнутися, як стануть дорослими. І стільки ще всього хорошого буде попереду. Тільки жити та радіти. І неважливо, поряд буде В’ячеслав чи піде від неї.

————————-

Звісно, можна засудити Олю за те, що не захотіла народжувати молодому чоловікові дитину. «Цементувати» свій шлюб, як багато хто робить, не стала. Можливо, вона і не має рації. Але це її життя і їй вирішувати.

Настя молодець, змогла направити своє життя іншим шляхом. А могло бути все інакше, послухай вона свою маму. І швидше за все, пішов би від неї В’ячеслав. Бо не всі чоловіки люблять, коли за них чіпляються.

Чоловіка дуже важко дітьми утримати. Ну, можливо, якщо тільки присвятити йому все своє життя до останньої крапельки. А воно того варте? Там, насамкінець, хтось це оцінить?

Не діти, не їхня кількість старять жінку. Не чоловік, який набагато старший. Жінку старить нелюбов. Особливо – нелюбов до себе.