Ольга ліпила вареники на кухні, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Господи, і кого там вже принесло? – пробурмотіла вона і побігла в коридор. Ольга відкрила двері і застигла від здивування. Перед нею стояла красива молода дівчина у червоному платтячку. – Доброго дня, – якось єхидно сказала молодиця і посміхнулася оглянувши Ольгу. – Ви ж Ольга, так? – Так, – відповіла Ольга. – А я – Ірина. І нам треба поговорити про вашого чоловіка… Ольга застигла від несподіваного припущення

Коли народився Максим, Ольга повністю присвятила себе синові. Він був довгоочікуваною дитиною. Декілька років завагітніти не виходило. Обстеження, переживання та – жодних прогнозів.

– Чекайте, – говорили лікарі. – Ви обоє абсолютно здорові. Всьому свій час.

І вони чекали.

Дізнавшись про вагітність, Сергій напевно з пів години носив Ольгу на руках – так зрадів!

А потім охолов. Безсонні ночі, клопіт, вічно зайнята дружина. Усвідомлення, що тепер він, чоловік, має Ольгу на других ролях.

Ні, вона приділяла йому увагу, але хіба це можна було порівняти з тим, що було раніше?

Минали місяці. Син підріс. Вільного часу побільшало. І ось тут Ольга нарешті помітила, що чоловік до неї охолов. Вона спробувала виправити ситуацію: стала уважнішою до нього, дбайливішою, кокетувала і навіть загравала, але Сергій ніяк не реагував.

Ольга запідозрила, що в нього з’явилася жінка. Проте, чоловік завжди приходив вчасно, ночував тільки вдома, телефон не ховав, і той ніколи не дзвонив ночами. Чужих запахів додому Сергій не приносив, не сварився, поводився як завжди. Просто не показував колишніх почуттів.

І Ольга заспокоїлася. Життя чоловікові підозрами не псувала. І хоча відчувала, що щось не так, та прийняла все як є. Зрештою, їй треба було виховувати сина, а не влаштовувати зʼясування стосунків з його батьком і не вистежувати його можливих подружок.

Але, не так склалось, як гадалось…

…Був звичайний весняний день. Чоловіка вдома не було.

Ольга ліпила вареники на кухні, як раптом пролунав дзвінок у двері.

– Господи, і кого там вже принесло? – пробурмотіла вона і побігла в коридор.

Ольга відкрила двері і застигла від здивування. Перед нею стояла красива молода дівчина у червоному платтячку.

– Доброго дня, – якось єхидно сказала молодиця і посміхнулася оглянувши Ольгу. – Ви ж Ольга, так?

– Так, – відповіла Ольга.

– А я – Ірина. І нам треба поговорити про вашого чоловіка.

Ольга застигла від несподіваного припущення. Та ніяких емоцій вона не показувала.

– Я люблю Сергія! – вигукнула Ірина.

На обличчі Ольги не ворухнувся жоден м’яз. Нуль емоцій. Вона мовчала.

Ірина розгубилася:

– Чому ви мовчите? Вам байдуже? Ах так… Сергій казав, що між вами давно нічого немає.

Ольга мовчала.

– Тоді я не розумію, чому ви тягнете з розлученням? – продовжила Ірина, не витримавши паузи. – Навіщо терпіти, знаючи, що ваш чоловік зустрічається з іншою?

Ольга мовчала.

– Якщо себе не шануєте, шануйте чужі почуття! – Ірина, не розуміючи реакції Ольги, поступово почала галасувати.

Ольга продовжувала мовчати.

Вона не була готова до подібної зустрічі, але й не здивувалася.

Адже вона давно знала, що ця Ірина існує. Що десь там, в особистому просторі Сергія, вона намагається зайняти її місце.

Інакше навіщо вона зустрічається з ним? А те, яка вона, як виглядає і чому чоловік підпустив її до себе, ризикуючи розвалити сім’ю, Ольгу не хвилювало. Тому Ірина і не справила на неї очікуваного враження.

Розмова тривала хвилин двадцять. Ірина говорила про високі почуття, про ніжність їхніх стосунків із Сергієм. Просила подати на розлучення і “не заважати чужому щастю”.

Ольга дивилася на неї і мовчала. Сказати цій жінці їй не було чого. Тільки в самому кінці вона поблажливо усміхнулася їй і пішла…

…А ввечері Ольга розповіла чоловікові про зустріч із його «новим коханням»:

– Я бачила її, Сергію. І я все розумію. Настав час все вирішити… Збирай речі, любий.

І Сергій пішов.

Ольга була спокійна. На розлучення подавати не стала, чекала, що це зробить Сергій, але не дочекалася.

Через кілька тижнів він став вранці і ввечері писати повідомлення з побажаннями доброго ранку і надобраніч.

Потім зачастив до сина – приходив майже щодня.

Потім почав бігати за Ольгою, робив компліменти, дарував квіти…

Прямо, як колись…

Ольга, приймаючи його увагу, навіть ловила себе на думці, що сумує за чоловіком…

А одного дня Сергій повернувся з валізою і величезним букетом троянд.

– Приймеш? – сказав він з порога.

Ольга мовчки глянула на нього і… Просто закрила перед чоловіком двері!

Ольга взяла телефон і написала йому повідомлення:

«Між нами все скінчено, Сергію. Ти зробив свій вибір. Я тобі пробачила, але разом ми більше не будемо. Сина я дозволяю відвідувати. Прощавай…»

Попереду їх чекало нове життя. У кожного тепер своє…

З його радощами, прикрощами, новими випробуваннями і перемогами.