Настя дізналася, що її чоловік завів коханку. Борис знову прийшов додому пізно. Він попив води, як раптом задзвонив його телефон. – Треба повертатися на роботу, – сказав він. – Ти б хоч повечеряв, – сумно запропонувала Настя. – А що у нас сьогодні смачненького є? – запитав Борис. – Твій улюблений сирний суп. – Я терпіти не можу супи на вечерю! – обурено сказав Борис. – Скільки разів я тобі казав не готувати ввечері суп?! – Так, але на обід ти не прийшов! – сказала Настя. – Раз не прийшов, значить, так треба було! І тут Настя вирішила діяти

Про те, що у сестри сталося щось погане, Василина зрозуміла по перших же її словах у слухавці.

– У нього є інша… – крізь сльози промовила Настя.

– Так спокійно, сестричко, – сказала Василина. – Ти її бачила?

– Ні, – продовжувала плакати старша сестра. – Він весь напахнився парфумами, у перукарню щотижня ходить, в спортзал записався. А ще, ще… – Настя ледь могла вимовити. – Він мене Олечкою назвав…

– І чого ти розплакалася, нехай гуляє, кинь його! – рішуче поражила сестра. – Діти виросли вже…

– Не можу… Люблю його…

…Настя була старша на цілих три роки, але зовні сестри дуже один на одного були схожі.

За невеликою різницею: Настя соромилася, вишукувала в собі недоліки і легко їх знаходила, а Василина себе дуже любила.

А тому їй не заважали пухкі щічки, не довгі ноги і тонкі губи.

Вона сприймала себе як красуню і вміло використовувала свої переваги.

І люди платили їй визнанням. У компанії всі чоловіки стежили за нею очима, дратуючи ревнивих дружин.

У цей час, Настя сиділа одна осторонь і ховала під стілець ноги.

Василина була жінкою абсолютно вільною й рішучою.

Вона написала начальнику заяву про відпустку і помчала на поїзді допомогти так закоханій у свого чоловіка сестричці.

Незважаючи на різницю у віці, рятувала від усіх бід старшу сестру саме Василина.

Перший раз, коли у школі Настя у п’ятому класі провалила змагання, і клас програв.

Вона повернулася додому в сльозах і поскаржилася сестричці, що тепер дружити з нею ніхто не хоче.

Що навіть її вірна подруга Оленка сахається від неї. Тоді на великій перерві прийшла Василина.

Те, що вона сестра Насті всі здогадались одразу. Але те, що вона їм видала, ніхто не очікував.

– Хто з вас Олексій?! – дитячим голоском прокричала Василина.

Клас затих, а Олексій підвівся, з усмішкою подивився на малу.

– Якби ти м’яч не впустив, Настя передала б його Ганні. Тоді естафета пройшла б швидше.

Весь клас глянув на Олексія, а Василина продовжувала.

– А Ганна промовчала, коли ви всі сварилися до Насті. Хоча знала, що вона найменше винна!

– Ти хто така? – обурився Олексій

– Совість твоя!

Тут всі засміялися. А Василина повернулася в інший бік,

– А Наталя хто?

Наталка одразу почервоніла.

– Ну я…

– Так ось, ну, ти! Навіщо Насті ногу підставила, коли вона останнє коло бігла?

– Я не навмисне…

– Звісно, ти не навмисне, Настя винна. Чому класу не пояснила, коли все звернули на неї?

Клас переключився на Олексія, Ганну й Наталку, зовсім забувши, що п’ять хвилин тому виказували Насті. Сварка була закінчена. Василина шмигнула в двері і зникла так само несподівано, як з’явилася.

З того часу вона знала, що сестра без неї не впорається і її треба захищати. А в класі Насті до неї почали ставитися шанобливо і навіть розповідати секрети.

Вона критикувала хлопців Насті і мала право. А коли сестра познайомилася з Борисом, то підтримала її.

Він здався веселим, відданим і щедрим. Василині здавалося, що він щиро любить Настю.

А тому повірити, що він просто так загуляв, вона не могла.

Не інакше як якась безпринципна дівка хитрістю й підступністю його привабила…

…Настя зустріла сестру на вокзалі, і вони вирішили раніше її присутність у місті не розкривати.

А тому Василина вирушила в готель, а Настя пішла чекати чоловіка додому.

Як завжди Борис прийшов додому дуже пізно. Він дістав із холодильника воду і налив собі в склянку.

Потім раптом задзвонив його телефон і він сказав, що в нього терміновий виклик і треба повертатися на роботу.

– Ти б хоч повечеряв, – сумно запропонувала Настя

– А що у нас сьогодні смачненького є? – запитав Борис.

– Твій улюблений сирний суп.

– Я терпіти не можу супи на вечерю! – обурено сказав Борис. – Скільки разів я тобі казав не готувати ввечері суп?!

– Так, але на обід ти не прийшов! – незворушно сказала Настя.

– Раз не прийшов, значить, так було треба! – Борис глянув на очі дружини і продовжив. – Від тебе куди завгодно підеш. Аби не бачити. І облиш плакати.

Настю розізлило не те, що Борис як завжди останнім часом залишає її одну, а те, що йому її зовсім не шкода. І вона строго промовила слова, які їй порадила сказати сестра:

– Та щоб ти вже находився!

Борис нічого не відповів, він мовчки вийшов і голосно гримнув дверима.

Про те, що він дуже хоче в туалет Борис зрозумів, вже коли сідав у таксі.

Він навіть не встиг привітатися, і був змушений бігом бігти додому…

У цей час Настя вилила воду в холодильнику і посміхаючись поставила туди свіжу…

В цей час Василина вийшла з під’їзду і сіла в таксі.

Таксист привіз її туди куди замовив машину Борис. Це був ресторан.

Добре виглядати Василиса вміла, а тому увійшовши в приміщення всі чоловічі погляди, були спрямовані на неї. І тільки один жіночий. На неї дивилася молода і трохи злякана дівчина.

– Впізнаєте мене? – звернулася до неї Василина

– Так, ви дружина Бориса…

– Так навіть краще подумала Василина. Ну дружина, то й дружина…

– А якщо так, Олю, то нам є про що поговорити!

Василина діловито поклала ногу на ногу і обвела грайливим поглядом ресторан.

Особливо чутливі чоловіки обернулися. Дівчина захоплено дивилася.

– Так от, я не проти, щоб ви з Борисом зустрічалися. Йому для здоров’я корисно, знаєте, вік. Тільки давайте з вами домовимося – ви зустрічатиметеся тричі на тиждень. Бо якось не чесно – мені чоловік теж потрібен.

– Як ви смієте, – обурилася Оля. – Він… Він одружитися зі мною обіцяв, у нас стосунки серйозні.

– Ох, так, він мене попереджав, зовсім забула. І ось грошей вам давати більше він не буде, ми з ним збираємося будиночок біля моря купити. А ви нам обходитеся дорого.

В цей час на екрані телефону дівчини висвітлилося фото Бориса.

– Ти навіщо мені дружину свою прислав, де ти? – кричала в слухавку роздратована красуня

– Яку дружину? Вона поряд зі мною, – Борис явно не розумів у чому справа.

А Оля обвела очима ресторан, сподіваючись, що якщо дружина тут, а він десь поруч, то має неодмінно з’явитися.

Вона поклала слухавку і гукнула:

– Ти де? – вона знову оглянула зал. – Де ти? Борисе!

На неї здивовано почали дивитися відвідувачі ресторану.

– Олю, не нервуйтеся, – заспокоювала її Василина. – Нічого страшного. Просто не всім дано отак просто грішити. Ось ви не вмієте. Я ж бачу, що у вас очі почервоніли. Як ви далі збираєтеся чужого чоловіка відбивати? Я з ним двадцять років прожила, а ви з наскоку отак. Тяжко це…

Василина веселилася, привертаючи увагу зали. Дівчина почервоніла від злості, всі дивилися на неї здивовано.

Не витримавши, вона, нарешті, вискочила з ресторану і стала ловити таксі.

Василина подивилася на оточуючих і спокійно промовила:

– Дивна якась. Навіщо я до неї підсіла?

…Наступного дня Борис нікуди не поспішав.

– Ти сьогодні залишаєшся вдома?

– Де там сирний суп? Я дуже голодний.

– Я його вилила. У нас сьогодні курочка.

Борис задоволений сів за стіл.

– Розумниця ти в мене таки, – похвалив Настю чоловік. – Готуєш смачно і вдома в тебе завжди порядок. Ти пробач мені, закрутився я на роботі. Зовсім немає часу на спілкування з коханою дружиною.

Настя поцілувала чоловіка в маківку і вийшла з квартири, щоб подзвонити сестрі.

– Все в порядку, – сказала вона.

– Я рада за вас. Я ж казала, що він тебе кохає!

– Навіть не сумніваюся! Тільки йому це треба пояснити…