Ігор не знаходив собі місця. Вже цілу годину він намагався додзвонитися до своєї дружини, але абонент був поза зоною дії мережі. Ігор обдзвонив усіх, кого тільки можливо, але з Надею сьогодні ніхто не зв’язувався. – Та що ж це таке? – почав хвилюватися чоловік, і вирішив відпроситися з роботи. Додому Ігор дістався як ніколи швидко. Швидко піднявся сходами, як на зло не працював ліфт. Ігор відчинив двері своїм ключем, зайшов в квартиру, і застиг від побаченого

Ігор не знаходив собі місця.

Вже цілу годину він намагався додзвонитися до своєї дружини, але, на його подив, абонент перебував поза зоною дії мережі.

Не на жарт хвилюватись Ігор почав до кінця робочого дня.

За весь день Надя так і не відповіла на його численні дзвінки та повідомлення.

Ігор обдзвонив усіх, кого тільки можливо, але з Надею сьогодні ніхто не зв’язувався.

Навіть її мама, у якої зараз гостювали їхні дочки-двійнята, нічого не могла сказати про Надю. Їй, що було дуже дивно, дочка теж сьогодні не дзвонила.

Ігор намагався відігнати від себе погані думки, але вони, проникли в кожну частинку його свідомості та переконували турбуватися ще більше.

Додому Ігор дістався як ніколи швидко.

Швидко піднявся сходами, як на зло не працював ліфт, підійшов до дверей своєї квартири і… застиг.

Чомусь стало хвлююче. Дуже хвилююче.

Він не знав, що на нього чекає, але, десь у глибині душі, розумів, що це щось змінить його життя на до і після.

Двері Ігор відчинив своїм ключем.

У квартирі було незвично тихо та дуже чисто.

Мимоволі Ігор посміхнувся. Таку чистоту у квартирі він бачив востаннє ще до народження доньок. Іринка та Катруся були надто активними дітьми і Надя, просто фізично, не встигала навести в будинку лад.

Зараз його зустріла ідеально прибрана квартира.

Це трохи заспокоїло Ігоря. Він тут же вирішив, що Надя весь день витратила на прибирання, втомилася і просто міцно заснула.

Однак, всі надії Ігоря впали, коли він зрозумів, що ні в спальні, ні десь інше Наді немає.

Квартира була порожня.

Ігор вирішив дзвонити до дільничого, іншого виходу він просто не бачив, але як тільки він узяв до рук телефон, той раптово подзвонив.

На екрані висвітився зовсім незнайомий номер.

Ігор прийняв виклик. То була Надя.

Цілком спокійним тоном, Надя повідомила чоловіка, що йде від нього.

Спочатку Ігор ніяк не сприйняв цю інформацію, але поступово до нього став доходити сенс того, що відбувається.

Нічого не розуміючи, Ігор перепитав дружину.

– Надя, що? Що ти взагалі таке кажеш?

– Ігоре, я здається цілком дохідливо донесла до тебе, що йду і подаю на розлучення.

Ігор був здивований.

– Що трапилося!?

– Нічого, Ігоре. Я просто втомилася.

– Від чого, Надю!? Чому ти втомилася?

– Від усього, Ігоре. Від тебе, від дітей, від побуту, рутини. Від усього.

– Надя, ти що таке говориш?

– Я прозріла. Хочу пожити для себе, а не сидіти цілодобово вдома. Бігаючи між тобою, побутом та дітьми. Я нічого більше не хочу. Хочу лише тиші та спокою.

На відміну від спокою дружини, Ігор був на межі.

Він ніяк не міг повірити, що його дружина, його Надя може таке говорити!

Це було просто неможливо і зовсім не було схоже на правду.

Проте факт залишався фактом. Надя вирішила його покинути і не тільки його, але, як зрозумів Ігор, їх дочок теж.

Подальша розмова з дружиною нічого не дала. Ігор нарешті зрозумів, що Надя вирішила все остаточно та безповоротно…

Наступний тиждень здався Ігореві найважчим в його житті.

Чомусь всі просили пояснення, даної ситуації, саме з нього, а він просто не знав, що відповідати.

Довести, що в них з Надею до її відходу було все добре, він не міг. Не знав як, а виправдовуватися за те, чого не було, не хотів.

Він і сам поки що не міг розібратися в тому, що відбувається. Не міг збагнути, що було не так?

Вони з Надею одружилися 6 років тому, а через рік у них народилися дівчинки-двійнята.

Жили вони у дуже гарній квартирі, яка дісталася Ігорю від батьків, мали цілком непоганий достаток та великі плани на майбутнє.

Сильних сварок у сім’ї ніколи не було, хіба що були незначні сварки, які бувають у всіх сім’ях.

Доньки росли розумницями та красунями, батьки в них душі не чули, принаймні Ігореві так здавалося.

Зараз виходило, що все в їхньому спільному житті було обманом і вдаванням.

Виявляється, Наді це все було ніколи не потрібно. Вона обтяжувалась своїм життям і чекала моменту коли зможе раз і назавжди порвати з минулим життям.

Ігор міг зрозуміти все.

Не змогла, розлюбила. Але діти!

Як можна розлюбити дітей?

Це Ігор зрозуміти не міг, та й взагалі не хотів…

Минуло два роки.

За цей час Ігор жодного разу не бачив Надю. Вона пішла з їхнього життя повністю.

Ні дзвонила, ні приїжджала і взагалі вдавала, що в їхньому житті її ніколи не було.

Спочатку, Ігореві було дуже важко, а дітям ще гірше.

Іринка та Катруся постійно питали про маму, а він не знав, що їм відповісти.

Сказати дітям, що мама їх залишила, не міг.

Тому вигадав, що мама поїхала далеко, у відрядження. Мовляв, мама вивчає різні таємниці світу і зараз перебуває там, звідки ну ніяк не може приїхати, або навіть зателефонувати.

Дівчатка вірили. Поки що. Як буде далі Ігор просто не знав.

З дітьми йому допомагала мама Наді, Любов Андріївна.

Вона вчинок доньки засуджувала та не розуміла. Тому припинила спілкування з нею повністю.

Втім, Надя не дуже переживала з цього приводу і легко прийняла вибір матері.

Єдиною людиною з ким продовжувала спілкуватися Надя, була її подруга Олена.

Тій вона періодично дзвонила і навіть, кілька разів, передавала через неї невеликі подарунки для дочок.

Ігор знав, що Надя спілкується з Оленою, але чомусь у нього ніколи не було бажання дізнатися щось про колишню дружину.

Він вирішив, що якщо вона викреслила їх із життя, то і вона їм теж не потрібна.

Повернути Надю він ніколи не пробував.

Вони обидва зробили свій вибір.

Той день розпочався як завжди.

Вранці Ігор завіз дівчаток до школи і зараз поспішав на робот у.

Як на зло на дорозі утворилася пробка через якусь дорожню пригоду.

Ігор нервував.

Запізнюватися на роботу було ніяк не можна. Новий начальник цього точно не оцінив би.

Ще Ігор думав про те, що за кілька днів у дівчаток у школі свято, а бабуся піти не зможе. Занедужала.

Значить, треба буде йти одному.

Чомусь Ігор дуже не любив ходити на подібні заходи один. Його напружувало, що здебільшого, батьки приходили разом, а йому прийти не було з ким.

Зазвичай допомагала бабуся, але не цього разу.

Ігор подумував запросити Олену, ту саму подругу Наді, але щось його зупиняло.

Равтом він згадав про Наталку. Колегу по роботі.

З деяких пір вони дуже добре спілкувалися, а ще Наталка добре знала дівчаток.

Її син Андрій навчався із дівчатами в одному класі.

Наталка, як і Ігор, була в розлученні і дитину, на даний момент, виховувала одна.

Настрій Ігоря піднявся. Він вирішив, що саме з Наталкою піде на дитяче свято.

Наталка погодилася відразу і було вирішено, що Ігор заїде за ними і вони всі разом вирушать на свято, але їхнім планам не судилося збутися, бо того дня в житті Ігоря та дітей знову з’явилася Надя.

Надя приїхала вранці.

Ігор відчинив двері, а там стояла вона.

Надя усміхалася і явно мала намір пройти до квартири, але Ігор не дав їй цього зробити.

Він не хотів, щоб дівчатка її бачили, тому що просто не знав які наміри у його колишньої дружини.

Спочатку Надя обурилася, але потім погодилася з тим, що до зустрічі з дочками їм з Ігорем потрібно серйозно поговорити.

Вони з Ігорем домовилися зустрітися за годину у найближчому кафе.

Надя пішла, а Ігор зібрав дівчаток і поїхав за Наталкою та Андрієм.

Він довіз усіх до школи. Діти побігли до класу, а Ігор попросив Наталку затриматись.

Він все пояснив жінці і попросив її доглянути дівчаток, поки його не буде.

Наталка помітно засмутилася, але пообіцяла йому, що допоможе дівчаткам із вбранням та подивиться за ними.

Ігор сказав донькам, що його терміново викликали на роботу, але пообіцяв, що незабаром повернеться.

На місце зустрічі з Надею він приїхав трохи раніше.

Наді ще не було і Ігор мав час подумати про те, що сталося.

Він не знав, навіщо приїхала Надя, але точно знав одне. Якщо вона приїхала за дітьми, легко він їх їй ніколи не віддасть.

Надя прийшла вчасно.

Красива та весела. Розмову розпочала саме вона.

Виявилося, що Надя хотіла повернутися. Вона багато говорила, але Ігор її майже не слухав.

Він дивився на жінку, яку колись дуже любив і не міг зрозуміти як вона так просто ставиться до всього, що сталося.

Надя запевняла його, що зараз у них точно все буде добре. Вони будуть усі разом і все знову буде як раніше, але Ігор знав, що як раніше точно не буде.

Ніколи.

У цьому він був абсолютно впевнений, як і в тому, що ніколи не зможе пробачити Надю.

Надто необдуманим і порожнім була її зрада.

Надя говорила і говорила, а Ігор, раптом, упіймав себе на думці про те, що йому абсолютно все одно, що вона каже.

Його набагато більше хвилювали діти, яким він обіцяв, що обов’язково повернеться на свято.

Незабаром Ігор пішов. Він зрозумів, що йому нема про що говорити з колишньою дружиною.

Вони більше не мали спільних тем для розмови…

Ігор повернувся до школи саме на виступ доньок.

Він не збирався говорити їм про матір, бо не вірив Наді.

Не вірив у її каяття і в те, що вона справді їх любить.

Після виступу він запропонував Наталці та дітям з’їздити до піцерії.

Дітям дуже подобалося це місце, і вони з радістю погодилися.

Після цього він відвіз Наталку та Андрія додому. Вони домовилися, що наступними вихідними обов’язково сходять у кіно.

Діти були в захваті від цієї ідеї, а Ігор зрозумів, що йому дуже добре в товаристві Наталі та дітей. З ними він почував себе спокійно і був щасливий.

Йому хотілося бути з ними, та й Наталя, як йому здалося, була лише за.

А ще він знав, що Надя просто так не відступиться, але тепер Ігор був готовий до всього.

Так і сталося.

Надя подала до суду, щоб повернути дівчаток.

За Ігоря цілком і повністю була його колишня теща. Вона розповіла все, як було, і підтвердила, що Ігор прекрасний батько.

Суд став на його бік. Наді призначили години спілкування з дітьми.

Поки йшли суди, Ігоря не залишала відчуття того, що Наді, в принципі, діти не потрібні, а все це вона робить, щоб насолити колишньому чоловікові.

Весь цей нелегкий час з Ігорем була Наталя.

Вона у всьому його підтримувала і переживала разом із ним.

Рішення суду домовилися відзначити у ресторані.

Ігор дивився на Наталку, дітей і сподівався. Дуже сподівався, що у них все буде добре, і вони зможуть збудувати своє щастя.

Щастя, яке колись безсовісно забрала Надя, але яке, як зараз здавалося Ігорю, нарешті знайшло свого власника.