Віктор відзначав свій ювілей на дачі. Інна накрила святковий стіл в альтанці. Прийшли друзі та рідні. Сіли за стіл, пішли тости, привітання. Свято було в самому розпалі, коли Віктор помітив, що його Інни та його друга Степана, за столом немає. – Дивно, – подумав він. – Може щось сталося. Чоловік зайшов в будинок, але ні Інни, ні Степана там не було. – Напевно, приготували якийсь сюрприз, – вирішив іменинник і попрямумав до альтанки. Раптом Віктор почув якусь розмову ззаду будинку, він підійшов ближче і почув голоси Інни та Степана. Віктор прислухався і застиг від почутого

Віктор вирішив відзначити своє двадцяти п’яти річчя на дачі, набридли ці ресторани, хотілося просто на природі посмажити шашликів, увечері посидіти біля багаття, коротше, згадати юні безтурботні роки. На свій ювілей він запросив кількох колег зі своїми половинками, кохану дівчину Інну та її подругу Оксану.

Саме для неї він покликав колишнього однокласника Степана, який днями на зовсім повернувся до рідних країв. У нього два місяці тому сильно занедужав батько і мама погано себе почувала, ось він і приїхав підтримати батьків. На третій день його приїзду батька не стало і Степан після прощання звільнився в іншому місті з роботи і повернувся додому, щоб бути поряд з мамою, допомогти та підтримати її.

У минулому житті його вже нічого не тримало, оскільки він своїм рішенням про переїзд, порвав стосунки з дівчиною, з якою жив у цивільному шлюбі кілька років. Вероніка сама не захотіла реєструвати відносини, її влаштовував стан незалежності та свободи. Вона навідріз відмовилася їхати з ним, пославши Степана на всі чотири сторони, разом з його містом.

Коли Віктор знайомив усіх з Степаном, на душі у Інни раптом стало хвилююче. Встояти перед таким красенем було складно: він був елегантний, ввічливий, з почуттям гумору. Мрія будь-якої дівчини. Коли він поцілував їй руку, вона зрадливо затремтіла, хлопець уважно глянув їй у вічі і побачив у них мовчазний заклик.

Інна йому теж сподобалася, але він був людиною честі і у свого друга відбивати дівчину не збирався, хоча зрозумів, що варто йому зробити крок назустріч, і вона буде його. І в якийсь момент дівчина стала йому неприємною, бо зазвичай такі дружини в майбутньому легко зраджували чоловікам.

Йому щиро стало шкода друга, бо він так ніжно і тепло відгукувався про свою наречену, говорив, що після дня народження вони йдуть подавати заяву. Дай Бог, щоб це були тільки його думки і він виявився б глибоко неправим щодо Інни. Все це в хвилину знайомства промайнуло в його голові, і Степан сам себе обсмикнув, що дає людям оцінку на перший погляд, добре хоч не вголос – посміхнувся він сам до себе.

А от коли Віктор представив йому подругу нареченої, Оксану, Степан спочатку просто кивнув, також поцілував руку, яка виявилася напрочуд дуже теплою та ніжною, на відміну байдужого обличчя дівчини. Потім обережно й непомітно зазирнув їй у вічі і раптом побачив у них глибокий сум. Цікаво, що трапилося у неприступної красуні, розрив чи розлучення?

Потім весь вечір спостерігав акуратно за обома дівчатами. Інна здалася йому дуже веселою, а коли пішли тости, то почала поводитися більш розкуто і сама запросила його на повільний танець. Степан очима спитав дозволу потанцювати з нею у Віктора, той показав великий палець, мовляв уперед, я хоч спокійно відзначу.

Під час танцю Інна намагалася притиснутися до Степана, але він її делікатно відсунув і поклав руку собі на плече, як у вальсі. Жінка надула губи. А Степан, ведучи в танці Інну, раптом помітив, на кого дивиться Оксана. Так ось чому її погляд був сповнений суму, вона з любов’ю дивилася на Віктора. Це було нерозділене кохання і безнадійне, бо той був закоханий по вуха в її подругу.

– Так, любовний трикутник виходить, – зауважив про себе Степан. – І напевне все скінчиться після весілля, потім Оксана відійде вбік, а поки в неї теплиться надія.

Але вечір продовжувався, Віктор запропонував гостям піти на берег річки, розкласти велике багаття і біля нього продовжити танці, а хто захоче, може скупатися. Тільки біля берега. І ось коли вони юрбою йшли до берега, у Степана розв’язався шнурок, він відстав і, зійшовши зі стежки, присів. І тут почув розмову двох подруг.

– Оксано, який він красень, я б все віддала, щоб бути з ним.

– Я тобі давно казала, віддай мені Віктора, адже ти не любиш його, тобі потрібні тільки його гроші. Зате ти будеш із красенем Степаном.

– Ну вже ні, з Віктором буду як сир в маслі кататися, а з цим красенем можна тільки відпочивати, адже він бідний, мені такого чоловіка не треба.

– Яка ж ти меркантильна та черства.

– А ти прямо велелюбна! Можна подумати, ти Віктора просто любиш, теж напевно до його грошиків лапки хочеш простягнути? Не віддам я нізащо свого Вітю, а Степана я окручу.

– Не розумна ти, Інно, я щастя в першу чергу хочу Віктору і собі, а ти все, гроші-гроші.

– А без них, нікуди зараз.

Степан відстав від них, все-таки він мав рацію щодо Інни. Як допомогти другові не зробити помилки? Нічого на думку не спадало, і він вирішив залишити це питання на потім. Але, мабуть, у Віктора був хороший ангел-охоронець і він допоміг йому, підштовхнувши сценарій вечора в потрібну сторону, адже він теж був за чисте кохання.

Веселощі тривали, як і танці. Степан запросив Оксану, вони мило балакали під час танцю про все, потім Степан розповів пристойний, але смішний анекдот, і дівчина від душі засміялася, механічно поклавши голову йому на плече. Хлопець перехопив невдоволений, сповнений образи погляд Інни на подругу.

І тут вона, мабуть, вирішила все-таки спокусити Степана, бо хоч і була вже добряче «весела», але про мистецтво спокуси не забула. Вона підійшла близько до хлопця і, кокетливо поправивши спадаючий локон за вухо, повела ніжно плечем і підморгнула. Віктор, що стояв трохи осторонь, помітив це і неприємно здивувався, не чекав він від Інни такої поведінки.

А та взяла Степана за руку і повела, сміючись, танцювати. Поводилася вона під час танцю начебто пристойно, і він заспокоївся. А коли за кілька хвилин глянув на те місце, де була пара, не побачив нікого. Віктор був у принципі спокійною людиною, тому він тихо обійшов танцюючих людей і пройшов у бік густих кущів. Підійшовши ближче, він почув їхні голоси, щось зупинило його, і він прислухався до розмови.

– Степане, я тебе як побачила, відразу зрозуміла, що закохалася. Поцілуй мене.

– Інно, заспокойся, будь ласка. У тебе є наречений і він, мій друг, а я підлості друзям не роблю.

– Та що ти залагодив, наречений. Може, я передумала за нього виходити.

– Я чув вашу розмову з Оксаною, ось вона Віктора любить, а ти заміж зібралася за нього заради грошей, адже це твої слова. А зі мною просто інтрижки хочеш, адже я ж бідний, як ти думаєш.

– А якщо це і так, тобі що? І не красиво чужі розмови підслуховувати.

– Мені дуже хочеться відкрити очі Віктору, щоб він не припустився помилки в житті, одружившись з тобою. Йому потрібна вірна дружина.

Віктор, вийшовши з-за кущів, сказав:

-Дякую, друже, ти мені вже їх відкрив. Я тобі вдячний за вірну чоловічу дружбу і знай, я твій боржник, адже ти мені справді не дав зробити помилку. – Повернувшись до Інни, він сказав. – Ось це ти мені подарунок на ювілей зробила, дякую.

Віктор вклонився їй у пояс.

– Вітя, я ж хотіла його розіграти, все це жарт. Та ти неправильно все зрозумів.

– Для тебе може й жарт, а для мене повний розрив наших стосунків. Прощавай, шукай собі іншого. Ходімо, Степане, гості вже зачекалися, та й гарна дівчина теж.

Інна розлютилася:

– Це Оксана гарна? А ти знаєш про те, що вона клянчила тебе в мене – і раптом зрозуміла, що підтвердила те, що Оксана любить його. – Вітя, пробач мені, я просто перебрала зайвого, от і говорю, сама не знаю що.

Віктор розвернувся, взяв друга під руку, і вони пішли до багаття. А Інна зрозуміла, що наробила і що це справді кінець всьому, сіла на землю і розплакалася.

Через два місяці Степан був другом на весіллі у Віктора, він одружився з Оксаною. Дівчина вся світилася від щастя і була чудова. Віктор шепнув Степанові:

– І як я раніше не помічав її, вона така чудова. А я ж тоді тебе на ювілей запросив, щоб ти до Оксани залицявся, думав, раптом у вас з нею налагодиться і будемо сім’ями дружити, а воно бачиш, як обернулося.

– Чому бути того не минути. Я ще свою долю не зустрів, але не засмучуюсь сильно, у мене зараз поки що інші плани — починаю розвивати свій бізнес. Ну, а коли все налагодиться, ось тоді й проситиму у долі наречену, – сміявся Степан, обіймаючи щасливого друга.