Ірина прийшла додому з роботи раніше. Вона тихенько зайшла в квартиру, поставила пакети з продуктами на підлогу, як раптом почула з кухні якісь дивні звуки! Ірина роззулася і навшпиньки пішла до дверей кухні. Вона прислухалася й оторопіла! Біля плити явно хтось порався, а по квартирі розносився смачний запах свіженького борщу. Ірина зайшла на кухню і очам своїм не повірила

Іринка з Юрком зустрічалися вже пів року. І сьогодні Юрій арешті зробив їй пропозицію! Ще й як годиться!

Став на коліно, простягнув коробочку з каблучкою і запитав:

– Ти вийдеш за мене заміж?

Іринка мало не закричала від радості, адже вона думала, що ніколи від нього цього не дочекається.

Завтра вони йдуть подавати заяву у ЗАГС, а сьогодні він веде її до себе додому, знайомиться з батьками.

Вона його зі своїми, мало не в перший день познайомила, а він все тягнув.

Усе якісь відмовки в нього були. І ось вони вже сидять за столом у Юрія вдома.

З одного боку сидять його батьки, а з іншого боку сидять батьки Іринки.

Все вже обговорили і тепер підняли келихи, вітаючи один одного…

…І ось він, день весілля! Гуляли гучно, аж цілих три дні!

Але й ці дні минули й почалося сімейне життя. Вирішили вони жити у батьків Юрія.

Прожили вони в них місяць й Іринка за цей час стала якась дратівлива, завжди сумна, мало не плаче…

Мати Юрка, мовляв, каже до неї весь час прискіпується. То це те так, то інше!

– Давай переїдемо до моїх жити, га? – запропонувала Іринка.

– Ну, давай переїдемо, – після недовгих роздумів погодився Юрко.

Переїхали. І от тепер вже Юрка почувався некомфортно!

Махнули вони на те все рукою і вирішили переїхати на орендовану квартиру.

Підібрали хороший варіант – недорого і до роботи близько. Переїхали, облаштувались та й стали жити.

Спочатку все було ніби нормально. Але десь через тиждень Ірина почала помічати, що щось з цією квартирою не так.

А почалося все з того, що одного разу Ірина з Юрієм так поспішала на роботу, що вона не вимила після сніданку посуд.

Коли ввечері вони прийшли з роботи, посуд був весь вимитий і стояв на сушарці!

– Юрко, а що це посуд весь вимитий стоїть і ще й поскладений гарненько? – кинулася Ірина до чоловіка.

– Не знаю, – здивувався той. – Може ти помила і забула?

Ірина не розуміла, що відбувається.

Але наступного разу вона забула заправити ліжко, а ввечері ліжко було вже заправлене!

Причому заправлене якось дуже ретельно, не так як це робила Ірина.

– Юрко, це ти постіль заправив, чи що? – кинулась вона до чоловіка.

– Та не заправляв я її, ми ж разом з тобою вранці пішли, – здивувався Юрій.

Ірина вже не знала, що й думати.

А якось прийшли вони з роботи, а на плиті обід стоїть готовий, тільки розігрівай та й їж!

Ірина аж присіла від несподіванки. Вони довго думали з чоловіком, що це могло б бути, але так ні до чого і не прийшли…

…І от таке тривало доти, доки Ірина одного разу не прийшла додому з роботи раніше.

Вона тихенько зайшла в квартиру, поставила пакети з продуктами на підлогу, як раптом почула з кухні якісь дивні звуки!

Ірина роззулася і навшпиньки пішла до дверей кухні. Вона прислухалася й оторопіла! Біля плити явно хтось порався, а по квартирі розносився смачний запах свіженького борщу.

Ірина зайшла на кухню і очам своїм не повірила.

Мама Юрію, готувала їм обід! Іринка стала в дверях і не знала, що й сказати!

А свекруха, стоїть спиною до Ірини, її не бачить і щось бубонить собі під ніс.

Ось вона накрила каструлю кришкою і повернулася обличчям до дверей. Тут вона Іринку й побачила!

Стоять, дивляться одна на одну й мовчать. Першою не витримала Іринка.

– Олено Петрівно, а що ви тут робите?! – закричала вона.

– Як що?! – щиро здивувалась та. – Обід готую! Ти ж не зможеш приготувати так, як мій синочок звик їсти! Адже ти завжди на роботі!

– А давайте–но, Олено Петрівно, ми з Юрієм самі якось розберемося, га?!

– Та як ви розберетеся? На роботу пішли, посуд брудний у мийці залишився. Ліжко не застелене! А вже про обід я взагалі мовчу! У холодильнику, окрім напівфабрикатів, нічого немає.

– Все! Я дзвоню Юрі.

Через пів години, відпросившись із роботи, примчав Юрій. Дізнавшись у чому справа, він довго сміявся.

А потім відсміявшись, попросив матір, щоб вона більше так не робила.

А якщо їй хочеться їм допомогти, то нехай домовляються з Іриною.

Погодиться Ірина на таку допомогу – добре, а якщо ні – тоді нічого не вдієш, буде Олена Петрівна тільки в гості на вихідні приходити.

– І, до речі, мамо, а ти де ключі від нашої квартири взяла.

Виявилося, що Олена Петрівна зробила дублікати.

Спочатку Іринка сердилась на Олену Петрівну, але потім Юрій вмовив її не гнівається.

І тепер Олена Петрівна двічі на тиждень приїжджає до них додому, поки вони на роботі. Готує їм обід і прибирає. А раз на місяць Іринка та Олена Петрівна роблять генеральне прибирання всієї квартири разом.

Тепер й Іринка спокійна, та й Олена Петрівна, як то кажуть, «тримає руку на пульсі».

Добре, коли все закінчується добре…