Віктор повернувся додому з роботи, зайшов на кухню. Ірина якраз варила гарбузову кашу дітям. – Де у нас швабра? – навіть не привітавшись запитав чоловік. – Яка ще швабра? – здивувалася Іра. – Звичайна, якою миють підлогу, – єхидно сказав Віктор. – Хочу прибрати, бо дивитися не можу, як ти запустила будинок. – Але Вітя, я ж.., – спробувала щось сказати дружина, але Віктор розвернувся і пішов. Ірина здивовано дивилася йому в слід, не розуміючи, що найшло на її чоловіка. Але невдовзі все з’ясувалося

Ірина нарізала цибулю і плакала від безсилля, та й від цибулі теж. 

– Ну, чому знову все не так? Прикро до сліз, а Вітя поводиться, як ні в чому не бувало! Начебто так і має бути. Може правильно мама казала – не догоджай чоловіку надмірно! Кохання коханням, але балувати нікого не можна. Це псує людину. На шию сяде, ніжки спустить, і сидітиме! – думала Ірина.

Ірина тоді засміялася: – Ну, що ти мамо таке кажеш. Ти просто все вже забула, мамо, це кохання. Ко-ха-н-ня! Вітя мене з півслова розуміє, з півпогляду. А я – його. Він сам мені зізнавався, що іноді варто йому подумати, а я йому раптом відповідаю, наче його думки почула! Ми просто створені один для одного, а любов’ю хіба можна розбалувати? Я в це не вірю. І потім, ти ж бачиш, Віктор мене любить без пам’яті, він усе готовий для мене зробити. Подивися, він бере на себе багато домашніх справ, і навіть не ділить справи на чоловічі та жіночі, як багато хто робить.

Віктор і справді приходячи з роботи одразу брався пилососити – не любив він безлад. Пил витирав, посуд мив після вечері, говорив дружині:

– Посидь краще, Іринко моя, ти ж теж з роботи, ти вечерю старалася готувала, а я посуд помию. 

Вечорами вони вдома особливо не сиділи, молоді ж, насидяться ще. То в кіно, то до друзів на вечірку. Коли дочка народилася, Вітя на сьомому небі був від щастя. За два роки Ірина, не встигнувши вийти з декрету, подарувала Вікторові сина. Знайомі ними просто захоплювалися: 

– Ви такі молодці, у вас такі стосунки, ну просто ідеальна родина. Та ще й “золоті дітки” – донька та синочок, – говорили Ірині, – Іро, як тобі пощастило з чоловіком!

Ірина кивала, так, Вітя чудовий, найкращий.

Але якось невловимо, Ірина помітила, що чоловік почав змінюватися. Вона не розуміла – щось змінювалося у їхніх стосунках, але чому? 

Віктор останнім часом був часто незадоволений. Він приходив з роботи і вже не брався допомагати Ірині. Ні, він морщився. 

– Невже за весь день не можна було вдома прибрати? Вечеря ще не готова? Незрозуміло, чим ти займалася? Я весь день на роботі, нормально навіть не пообідав, а вдома на мене і не чекають! До чого тут Олег та Світлана? Вони грають сидять, ну ось, я ж бачу! Раз тобі нема діла до мене, не потрібна мені тоді твоя вечеря!, – одного разу раптом заявив Віктор, коли Іра знову не встигла вечерю приготувати та запропонувала Вітктору бутерброди.

Ірина хотіла, як завжди, спокійно все чоловікові пояснити. Розповісти, як Олег вранці кашу на себе вилив випадково. І як Світлана на вулиці побігла за Олегом. А синок тікаючи від сестри, пробігся брудною калюжею. Весь оббризкався і намок. І довелося все прати, висушувати. 

А Світланка надулася, що її насварили, сховалась і намалювала за дверима на нових шпалерах усю їхню родину. Непогано до речі намалювала, треба Світлану в гурток малювання віддати. І шпалери вони не помили, хотіли татові показати. 

Але тепер Ірині розхотілося показувати малюнок Вікторові. Добре, що шпалери миються, завтра вона все помиє, шкода, що їх стосунки так змінилися. А Віктор щось реально розійшовся, бачачи, що Ірина мовчить, значіть розуміє, що винна. Ось як! Поки він на роботі працює, хороші гроші для сім’ї заробляє, Ірина вдома прохолоджується! Адже він щось думав, що вони завжди будуть один одного підтримувати. А вона отак з ним, зрадниця! 

Ірина мовчала, це завжди так. Якщо її несправедливо звинувачує хтось чужий, вона може відповісти і все чітко по поличках розкласти. Та так, що перед нею вибачатися починають і більше навіть не намагаються наїжджати не по ділу! Але тут просто підстава, це ж рідний чоловік. 

Ірина думала у них порозуміння, а тут – на тобі! Вона навіть Вікторові косяки по дому ніколи не помічає, мовчки виправить, щоб його не ображати. А він ось так! Видно права була мама, мало який чоловік може витримати випробування великим жіночим коханням!

Ірина плакала, нарізала цибулю, готувала борщ, і плакала від того, що Вітя її, як виявилося, зовсім не розуміє і вважає ледаркою. А заперечити йому, як комусь чужому, вона не може. Адже він висловився, а потім як ні в чому не бувало. Поцілував її, і з дітьми грає. Вважає, що провів профілактику з недбайливою дружиною, вважає, якщо вона не намагається виправдатися, значить винна. Ірина подивилася на себе в дзеркало – скуйовджена, очі втомлені, до чого вона докотилася з цією любов’ю! Потрібно щось терміново з цим робити!

Але схоже Ангел-охоронець їхньої родини вирішив втрутитися, щоб не дати Ірині все зіпсувати остаточно. 

Жінці зненацька зателефонували з роботи. Її старша колега вирішила піти на пенсію. Звільнилася хороша посада, зарплата вища. І якщо вона терміново вийде з декрету, то її узгодять. Правда, Ірина дітей у садок оформити не встигла, але її мама обіцяла з дітьми посидіти, поки все не налагодиться. Щойно Ірина дала згоду вийти на роботу, за дивним збігом обставин у Віктора сталося непередбачене. Його фірма розорилася і він зненацька залишився без роботи. Ірина ж була на підйомі, сходила до салону, змінила зачіску і вже настроїлася на роботу. 

-Вітя, мама з Олегом і Світланкою посидіти обіцяла, так що ти не турбуйся, займайся пошуком роботи, – між іншим повідомила Ірина чоловікові. Він і так був явно не у своїй тарілці від усіх цих різких змін. А перспектива щоденної присутності тещі ввела Віктора до смутку. Але він ще пробував був головним. 

– Я сам з усім упораюсь! Роботу все одно я по інтернету шукатиму. А коли раптом намітиться щось підходяще і треба буде їхати на співбесіду, тоді й покличемо твою Марію Андріївну! А вже зі своїми дітьми я якось впораюся, не дуже важко, – посміхнувся Віктор, зиркнувши на Іру. 

Ірина тільки усміхнулася: – Звичайно, я і не сумніваюся, що ти впораєшся на відмінно. 

Перші два тижні Ірина входила у курс справи на роботі, після довгої відсутності. Та ще й нова посада, нові обов’язки. Але коли тебе підтримують колеги та начальство, це не так складно. Додому Ірина приїжджала сповнена вражень і начебто у Віктора все виходило з дітьми. Тільки роботу він ніяк не міг знайти. 

Але через місяць Ірина помітила, що вдома вже немає того порядку, як був у неї. А Віктор буває ввечері роздратований. Раніше б вона поспівчувала, стала б о п’ятій ранку. До роботи їжу наготувала. Але тепер вона так робити не стала, тільки хмикнула — щось у нас вдома не прибрано. 

Прання багато накопичилося, я працюю, гроші непогані заробляю, а ти щось зовсім розслабився! Ірина коли все це говорила, в душі шалено жаліла Віктора, знала, що він крутиться, як може. Але вона вирішила гнути своє, заради їхнього кохання. І Віктор здався! 

– Іро, ну я не розумний був, я вже сто разів подумав, як ти з усім цим тільки справлялася? Вранці Олег посварився з Світланкою через те, що вона сховала машинку. Поки я їх заспокоював, у мене на плиті збігла каша. Довелося зробити омлет, але Олежик відмовився його їсти. Коли я мив плиту, Світлана пролила молоко. І тут мені зателефонували на моє резюме – відео дзвінок. Це було жахливо. Але в результаті там виявилися адекватні люди – схоже за тиждень я виходжу на роботу! Адже Марія Андріївна зможе посидіти з дітьми, доки ми їх у садок не оформили?, – і Віктор зворушливо глянув на дружину.

Слухаючи тираду чоловіка, Ірина ледве стрималася, щоб не розсміятися! Потрібно ж, як швидко йому розхотілося справами мірятися, хто більше робить, та скільки заробляє. Навіть роботу особливо вибирати не став. І фірма не така крута, і зарплата нижча. Ось що означає на собі відчути.

Але в результаті все склалося просто чудово.

Марія Андріївна із задоволенням почала сидіти з онуками. А Віктор, приходячи з роботи, не шукав недоліків. Тепер він знав, що таке день у день сидіти з дітьми, годувати, гуляти і займатися з ними. Та ще надвечір бути в чудовому настрої, як його теща Марія Андріївна.

І це точно, зрозуміти іншого можна лише помінявшись з ним місцями.