Зіна помітила, що чоловік почав дивно поводитись. Зробив собі зачіску, почав гарно одягатись. На питання, що відбувається, Віктор здивовано глянув на дружину. – Зіна, а що тобі не подобається? Я чоловік в розквіті сил. А тепер подивися на себе. Тобі 35, а виглядаєш на 40! І що це за халат? А зачіска на голові

У якийсь момент Зіна помітила, що чоловік змінився. З одного боку це радувало. Він різко перестав їсти в’ялену рибу або фісташки щодня, після чого з ним неможливо було спати в одному ліжку. Який тут після такого може бути подружній обов’язок? Звичайно ніякого.

На його пропозицію, що можна під час цієї справи не цілуватися, Зіна тільки фиркнула і відвернулася. А тут раз і все. Спочатку жінка зраділа, але те, що відбувається далі їй стало подобається все менше і менше.

Віктор зробив собі модну брутальну зачіску і почав міняти стиль свого одягу. Кудись зникли джинси, вічно висячі ззаду, треники з витягнутими колінами, розтягнута майка, стара куртка, шкарпетки до колін.

Замість них з’явилися хороші, брендові джинси, модні лляні штани і сорочки. Цікаві піджаки. Спокуслива чоловіча білизна. І якщо раніше він і використовував одеколон, то всього пару раз на рік, для походу в кіно з дружиною і дітьми або для Новорічного корпоративу, на який ходив теж у супроводі дружини. Та й то одеколон був дешевий.

То тут же, Зіна побачила у ванній флакон дорогого французького парфуму. Але це ще півбіди. Вітя став вранці бігати і, о жах, ходити в тренажерний зал. Зіна стала уважно стежити за ним і поділилася з подружкою Люською своїми побоюваннями.

-Почекай, Зіно, я тобі гарантую, що роги він тобі вже наставив з якою-небудь молодою профурсеткою. Навіть не сумнівайся. Всі мужики, завжди так себе ведуть, коли щось задумують таке. У них мізки відключаються і на все наплювати. Особливо на законну дружину і дітей.

Зіна вирішила відверто поговорити з чоловіком, з яким прожила в шлюбі 14 років, це не рахуючи двох років без реєстрації, і народила цьому невдячному двох дітей!

На питання, що відбувається, Віктор, спочатку здивовано, а потім глузливо подивився на дружину.

-Зіна, що тобі не подобається? Погані звички я полишив. Помітила? Не виглядаю старшим за свої роки. Спортом почав займатися. Тобі щось не подобається? Ось скажи, я добре виглядаю?

Зіна мовчала, дивлячись на чоловіка важким поглядом.

-Бачу, кохана тобі нічого відповісти, – самовдоволено посміхнувся Віктор. – А тепер подивися на себе. Тобі 35, а виглядаєш років як мінімум на 40! Зіна, що це за халат? Це ж капець! А зачіска на голові? Два хвоста, перетягнутих канцелярською гумкою. Ти коли останній раз робила макіяж? Фарбувала нігті? І взагалі на себе подивися, погладшала. Точно Зіна з магазину! – він засміявся.

-А я чоловік в розквіті сил, мені через рік 40 і я відчуваю, що старію поруч з собою. Особливо коли навколо красиві доглянуті жінки… – Віктор замовк, побачивши погляд дружини, який не віщував нічого хорошого.

-Ах ти ж глянь на нього! – закричала Зіна. – Значить я стала стара? Як бабця? Погладшала! Макіяжу у мене немає! Нігті не фарбувала!

Віктор задкував в коридор.

-Який же ти… А те, що дітей тобі народжувала, займаюся ними, бігаю по гуртках, в школу. Ти хоч раз сам пробував? А те, що тебе обпираю, годую, підлоги драю, та по магазинам бігаю з сумками, це куди подіти? А те, що я ще при цьому і працюю!

-Що ти одна так робиш? Не одна! Багато жінок так живуть, але при цьому виглядають на всі сто! – намагався заперечити Віктор відступаючи до дверей в коридорі.

Зіна різко замовкла. Дивилася на чоловіка якось відсторонено. А потім спокійним голосом сказала:

-Вимітайся.

-Куди вимітатися?

-Мені все одно куди. Можеш до тих, хто краще мене виглядає.

-Це взагалі-то і моя квартира, Зіна.

-Помиляєшся, це моя квартира. Куплена до офіційного шлюбу, на моє ім’я.

-Почекай, але куплена при безпосередній моїй допомозі.

-А ти це доведи. Пішов геть!

Віктор щось бурмочучи, надів модні кросівки і вийшов.

Півдня Зіна була в якомусь ступорі. Сяк-так нагодувавши дітей вечерею і уклавши їх спати, сама лягла. Згорнулася калачиком, підтягнувши коліна до грудей, так і заснула.

Вранці Зіна встала іншою жінкою. Зварила дітям манну кашу. Старша дочка і молодший син, різниця у віці 2 роки зморщили свої личка. Їсти манну кашу вони не хотіли. Спробували качати права, але побачили мамин погляд і почули слова, сказані матусею спокійним тоном:

-Можете не їсти, залишитеся до обіду не поївши. Більше ніяких хотілок і різноманітної їжі. Особливо печеного і солодкого. Все згідно з нормою. Їсти будете?

Дочка заперечно похитала головою.

-Всі вільні. Кроком руш з-за столу.

В результаті дочка не їла до обіду. Син кашу з’їв з батоном, намазаним маслом. З цього моменту так і повелося. Не хочеш сніданок – чекай до обіду. Ах, не подобається обід? Добре – чекай вечерю.

На другий день їли все те, що давала їм мама. Зіна викинула старий халат, всі свої старі рейтузи. Переглянула гардероб. Щось пустила на ганчірки, щось залишила. Забрала до знайомої кравчині, перешивати. Колишню нижню білизну і нічнушки теж викинула, правда перед цим придбала три комплекти нової і красивої.

Зіна залишилася задоволена собою.

-Зіна, тобі треба змінити зачіску і пофарбуватися. Я тобі давно про це говорила! – казала Люська зі знанням справи.

Зіна сумно зітхнула.

-Люся, я не дочка олігарха. Я і так витратилася. Кравчині заплатила, за перешив пари суконь і спідниць. Взуття купила. А у мене ще діти. Скоро зима, їм зимовий одяг треба. А хороше фарбування і стрижка коштують дорого.

-Підстрижу я тебе безкоштовно, як подружка. І візьму тільки за фарбу. Причому не треба дорогущої. У мене є не дорога, але дуже хороша. Підберемо тобі тон, так, щоб ти виглядала молодше.

Люся працювала перукарем.

-І ще. Ти ж знаєш, що мій молодший брат по спорту і здоровому харчуванню?

-Знаю. Генка у тебе молодець!

-А ти знаєш, що він зі своєю Віолетою відкрили тренажерний зал? Так ось, я поговорю з ним. Думаю він погодиться тебе безкоштовно пускати, хай на перший час. Почекай, подруга, твій ще прибіжить назад проситися. Ти йому ще покажеш бабцю!

Сказано зроблено. Що не говори, а Люська була майстром своєї справи. Вона зробила коротку стрижку Зіні. Пофарбувала в темний колір з відтінком баклажана, зробивши Зіну жагучою брюнеткою.

Потім був похід в тренажерний зал. Поговоривши з Геннадієм, Зіна купила собі спортивні обтягуючі шорти, майка у неї була, як і кросівки. Прийшовши на перше тренування, дуже хвилювалася і стидалася. Вона і правда поправилася за роки шлюбу і після пологів. Але все виявилося не так погано. Геннадій оглянувши Зіну, видав вердикт.

-Зіна, у тебе гарна фігура. Головне не запускати її. І повнота у тебе теж нормальна.

Зіна знизала плечима.

-Запевняю тебе, дуже худнути тобі не треба. Тобі потрібно підтягнути прес і з ногами попрацювати. Програму я тобі складу. Плюс можеш вдома робити зовсім прості вправи, вранці. Лягаєш на спину, ноги в який-небудь упор, щоб вони не піднімалися, руки на потилицю і починаєш качати прес. Не треба до знемоги. Досить для початку п’ять разів виконати вправу. Потім як стане легше, збільшувати кількість віджимань.

Зіна взялася за цю нелегку справу. Вона стала чітко планувати свій день. Вранці зарядка з обов’язковим качання пресу. Один раз в тиждень похід в тренажерний зал. Дітей, нагодувавши сніданком, відправляла в школу. Йшла на роботу.

Але при цьому Зіна, втягнувшись в такий режим швидко до нього звикла. Раз в тиждень, робила велике прання і генеральне прибирання. При цьому діти активно брали участь, плюс кожен день прибирали у себе в кімнаті. Мили посуд. А пізніше навіть закидали свої речі в пральну машину. Зіна все їм показала і роз’яснила, як і що робити.

Віктор намагався повернутися кілька разів. Питав де Зінина совість, казав, що любить дітей, що він скучив. Все було, як об стінку горохом. Зіна вислуховувала його з байдужо-спокійним виразом обличчя і закривала перед носом двері.

Потрапити в квартиру він не міг, так як на наступний день, як вона його виставила, попросила сусіда дядю Мішу змінити їй замки. Так само Зіна заборонила строго-настрого дітям не пускати батька в квартиру. В черговий прихід чоловіка, вона поставила його до відома, що подає на розлучення і його обов’язок платити їй гроші на дітей.

-Зіна, – спробував Віктор в черговий раз примириться з дружиною, – я тебе дуже прошу, давай не розвалювати сім’ю. У нас двоє дітей.

-Я це вже чула. Запропонуй щось нове.

-Зіна, ти прости мене, я не хотів тебе образити. А про доглянутих жінок, це я так ляпнув, не подумавши. Це не те, про що ти подумала.

-Я взагалі ні про що не думала.

-Це погано, Зіна, що ти ні про що не думаєш…

-Що ти сказав?

-Нічого такого. Зіна!

-Ти хочеш сказати, що у мене мізків немає? Так? Забирайся. І аліменти не забудь заплатити, – і закрила двері.

-Зіна! – Кричав Віктор. – Я нічого такого не говорив! Так що ж ти така?!

Минуло в такому режимі три місяці. Зіна тепер виглядала набагато краще. У неї з’явилася легкість в ході, посмішка на губах. Чоловіки стали виявляти до неї інтерес. Особливо коли вона ходила з Люсею в ресторан або кафе. Так вона стала собі дозволяти таке.

Віктор не переставав стежити за дружиною. Він бачив, що дружина змінилася. І дуже сильно. Все ж з дітьми він ладнав. І діти розповідали татові про маму. Дочка розповіла батькові про нову нічну сорочку мами.

Віктор став втрачати терпіння:

-Для кого це вона купила таке?

Якось дочка повідомила Віктору, що мама зібралася в ресторан на ювілей своєї знайомої. Віктор став відстежувати. Він бачив, як Зіна веселилася. Була до неможливості красива, що стало для нього остаточним ш*ком.

Віктор ошивався біля ресторану, потім зважився і прилаштувався за одним дальнім столиком.

Ювілей відзначали в окремому приміщенні і він не бачив, що і як там відбувалося. Але гості іноді виходили потанцювати. Біля його дружини ходив якийсь чоловік. А потім танцював із Зіною повільний танець, тримаючи її за талію. Це було вже занадто.

Він підскочив до парочки і відсунув мужика від своєї дружини. В результаті, Віктора вивели із залу охоронці ресторану.

Віктор все ж дочекався, коли гості почнуть залишати ресторан. Зіна вийшла під ручку з цим чоловіком. Знову почалася перепалка. Зіна порадила чоловікові вирушати до красивих і стильним жінкам, які його оточують. Вона до цих пір не забула його слова. Дивлячись на дружину, Віктор крикнув їй:

-Не знав я, що ти така. Знаєш що? Та йди ти. Іди до оцього свого!

-Це ти йди, Вітя! Треба й піду до нього! І у тебе не спитаю!

-Я перепрошую! – вліз в розмову новий знайомий Зінаїди.

-І ти теж іди. Зіна, у мене нікого не було весь цей час. Ех ти! – він махнув рукою і побрів кудись в темряву.

Настрій у жінки було зіпсовано. Вона дивилася услід чоловікові. Злилася на себе і на нього.

Напевно на цьому варто було б поставити крапку, але історія мала несподіване продовження.

Коли таксі довезло їх з новим знайомим до Зіниного будинку, він спробував напросився в гості. На чашку чаю. Але несподівано отримав відмову.

-Все, їдьте додому – сказала Зіна, залишивши салон машини.

-Але я думав, Зіночка, що…

-Не треба нічого думати. Прощавайте і спасибі за проведений вечір.

Віктор повернувся в орендовану ним кімнату в комуналці. Він весь цей час кочував по своїм знайомим, поки не зняв цю кімнату.

Віктор працював виконробом в будівельній компанії і наступного дня невдало послизнувшись на роботі, потрапив до лікарні.

Зіні подзвонили з роботи чоловіка. Повідомили, що сталося. Вся злість на нього пройшла. Вона відпросилася з роботи. Причина була поважна.

У палату до Віктора, зайшла Зінаїда з дітьми. Сіла поруч з ліжком чоловіка. Діти стали жаліти тата. А вона мовчала, просто дивилася на нього.

-Зіна, ти мене вибач д*рня. Просто хотів, щоб ти приревнувавши, спробувала якось змінити себе.

-Ну і як? Змінила? – запитала вона.

-Змінила. Тебе не впізнати.

-А можна було це якось по іншому сказати мені? Ти хоч розумієш, що ти наговорив, як неприємно мені зробив і як принизив мене, Вітя?

-Розумію. Тому прошу вибачення. Будеш розлучатися? Ти не турбуйся, я буду аліменти платити чесно.

-Подивимося. Видужуй…

Зіна забрала чоловіка додому. Але тепер стиль існування і функціонування їх сім’ї змінився.

На стінці в спальні під склом в рамочці висів розклад, де все чітко обговорювалося, хто і за що в будинку відповідає. Хто і коли прибирає, пере і готує їсти. Все чесно!

Віктору нічого не залишалося, як погодиться. Ось так через стільки перепетій їхня сім’я зажила зовсім по іншому.