Елла стояла з Ігорем, біля свого під’їзду, і пошепки говорила: – От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Поїдемо до ЗАГСу, заїдемо в якесь кафе, а потім я все розповім батькам. – До речі, а от і всі вони – з балкона на нас дивляться, – сказав Ігор, піднявши голову вгору. У вікно виглядали родичі і посміхалися

Елла стояла, обійнявшись з Ігорем, біля свого під’їзду, і напівпошепки міркувала про завтрашній день:

-От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Ми поїдемо до ЗАГСу, подамо заяву, заїдемо в якусь кафешку, а потім я вже все розповім батькам та бабусі. Ну, а там будь що буде.

-До речі, а от і всі вони – з балкона на нас дивляться та посміхаються, – сказав Ігор, піднявши голову вгору.

-Ну гаразд, я тоді побігла, їдь, до завтра! – Елла чмокнула Ігоря в щічку і зникла в під’їзді.

Ігор ще раз підняв голову вгору та вітально кивнув усім тим, хто стояв на балконі. Йому у відповідь закивали, а бабуся навіть помахала ручкою. Ігор сів у свій позашляховик виїхав із двору, коли Елла заскочила до квартири.

-Ну, нарешті ми його розглянули твого нареченого! – радісно сказала бабуся Ганна. – А то приховуєш від нас, нічого не розповідаєш. Він що, син якихось олігархів?

-Ні, він сам працює, сам заробляє, має свої гроші! – похвалилася Елла.

-Ну, як же так? – здивувалася бабуся. – Йому років 25 на вигляд, де він встиг вивчитися і на таку круту машину заробити?

-Йому 24 роки, а працює він із 14 років! – Усміхнулася Елла. – Так, завтра, всі питання завтра, я зараз спати!

Елла з жахом уявляла знайомство її родичів з батьками нареченого та з самим Ігорем. Її мама та тато інтелігентні та витончені люди. Бабуся Аня (мати батька) пишається тим, що її предки якісь там були відомі шляхетні люди, але хто конкретно – вона не пам’ятає, все хоче свій родовід скласти. Мама – музичний керівник, батько – учитель української мови та літератури. Для них вища освіта – найважливіший показник у людині.

А хто Ігор? У нього батьківський будинок у найближчому селищі та своя сімейна свиноферма. Так, він справді почав працювати з 14 років – з витоків бізнесу, все доводилося робити: і чистити сараї, і годувати свинок, і рано вставати, часом пропускаючи навчання в школі.

Незважаючи на це, він отримав атестат з “четвірками”, відслужив в армії і став самоучкою в бізнесі: вже не треба працювати на фермі (хоч і іноді доводиться), а в основному роз’їзди, папери та інше. Є штат працівників, він ними й керує.

Начебто, у всьому позитивний хлопець, але (о, жах!), батьки Елли будуть м’яко кажучі здивовані, коли вони дізнаються – що це за бізнес, і що Ігор не має вищої освіти. Сьогодні не хочеться нічого говорити рідним, усе завтра-завтра, а поки що спати.

Наступного дня пішло все за планом: ЗАГС, кафешка і час додому – у всьому зізнаватися батькам. Ігор зупинив машину біля магазину, купив торт та квіти у кіоску, а потім впевнено сказав:

-То все, їдемо з тобою! Я сам представлюсь, сам все розповім, бо в тебе не вийде пояснити все так, як треба.

Елла спробувала пручатися, але було марно. Удома бабуся, мама, зателефонували батькові, щоб той швидше додому приїхав з роботи – ну а як же ж, наречений прийшов свататися! Швиденько накрили на стіл, щоб відзначити таку важливу подію, Ігоря посадили у найзручніше крісло, і для початку почали нахвалювати наречену.

-А ви знаєте, наша Еллочка просто розумниця, – навперебій говорили мама і бабуся, ніби Ігор не знав про всі переваги своєї дівчини. – Відмінно в школі вчилася, і танцювала, закінчила педагогічний, тепер педагог, дівчинка наша. А ви де живете?

-За містом, там свій дім, – відповів Ігор.

-А що там може бути за містом? Хати якісь старі! – знизали плечима бабуся та мама.

-Ні, у нас великий двоповерховий цегляний будинок, – посміхнувся Ігор. – Ділянка теж немаленька, з ландшафтним дизайном, все по-сучасному.

-Так, це не дві наші суміжні крихітні кімнатки в хрущовці, – зітхнула мама. – А чим ваші батьки займаються: вони викладають чи бізнес?

-Бізнес. У нас своя ферма, свиней вирощуємо та продаємо, – спокійно відповів Ігор і подивився на наречену.

Елла сильно побіліла і чекала на реакцію мами з бабусею. Усі замовкли, пауза затяглася. В цей момент прийшов батько і розкланявся перед нареченим, потис йому руку. Мама терміново затягла батька на кухню і щось йому наговорила.

-Молодий чоловіче, а що ви закінчували для такого бізнесу? – спитав батько, коли був уже про все обізнаний. – Я сподіваюся, що у вас не сарайчик з трьома свинками?

-Ні, у нас велике господарство з працівниками, – гордо відповів Ігор. – Але вчитися поки не встигаю, багато роботи, і на фермі, і у роз’їздах, і з документацією. Навіть заочно ніколи.

-То що ж, виходить – у вас немає освіти? Лише середня школа? – здивувався батько.

-Виходить так. Я всьому сам навчався у батьків, – знизав плечима Ігор.

-Так, все з вами зрозуміло! – Батько розвернувся і мовчки пішов до іншої кімнати.

-Ігоре, ви нас, вибачте, але ви, як наречений, нам зовсім не підходите! – сказала мама. – У нас Еллочка дівчина витончена, з гарною освітою та професією, а у вас що?

-Як що, – здивувався Ігор. – У мене серйозна робота, яка дає високий дохід. Бізнес годує всю нашу родину, добробут зростає.

-Ну, знаєте, юначе, – фиркнула мама. – Краще бути бідним та голодним, ніж свинство розводити!

-Так, Ігоре, все, – тут Елла зірвалася. – Зараз я зберу свої речі, і ми їдемо до тебе. Досить уже тут кривлянь із вищими освітами, набридло!

Молоді поїхали. Елла нікому з родичів не дзвонила і слухавку не брала, хоч батьки та бабуся їй постійно намагалися додзвонитися. Але потім на мамин телефон надійшов дзвінок із незнайомого номера:

-Доброго дня, ви Юлія Сергіївна, мама Елли?

-Так, це я, а що сталося? – Стривожилася мати.

-Нічого, не хвилюйтеся, – відповіла жінка. – Мене звуть Олена, я мама Ігоря. Давайте познайомимося з вами, приїжджайте сьогодні всією сім’єю до нас на пікнік. Давайте не засмучуватимемо наших дітей перед весіллям, воно все одно скоро відбудеться. Я назву вам адресу, вас чекатимемо.

Увечері дві родини зібралися на широкій прибудинковій терасі. Олена у гарній сукні та фартушку накривала на стіл, змінюючи одну страву на іншу, її чоловік Микола смажив шашлики. Елла дуже хвилювалася, щоб її батькам сподобалася гостинність і допомагала майбутній свекрусі. Затримувався лише Ігор – багато роз’їздів, багато роботи, приїде через годинку-другу.

-Ой, які ж смачні шашлики! – Захопилася бабуся. – Ніжні, у роті тануть! Я ніколи нічого смачнішого не їла!

-Так, це наші свині, фермерські, – похвалилася Олена.

Тільки батько Елли сидів розгублений і боявся до всього торкнутися. Він нахилився до своєї дружини і прошепотів їй на вухо з глузуванням у голосі:

-Ну треба ж, звідки у цієї селянщини такі заробітки? Вони ж явно не мають вищої освіти!

-Та йди ти зі своєю вищою освітою! – обурилася мати Елли. – Ми з цією освітою все життя копійки рахуємо! Я за кожну копійку б’юся, після роботи на репетиторство поспішаю, та й ти теж.

Ми таке м’ясо дозволити собі можемо тільки у великі свята! Ну ні, краще бути ситим, хоч і зі свинарником, а не бідним і з освітою! Пощастило нашій доньці, не те, що мені свого часу!