– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. Жити спочатку будемо з моїми батьками. Дівчина я порядна… У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала: – Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

– Юля, запрошую тебе з Денисом на День народження у суботу, прийдете?

– Чому ж не прийти, Любочко, з великим задоволенням. Хто ще буде?

– Батьки із Зіною приїдуть. Зіна – сестра Ігоря, познайомтеся якраз.

Юля та Денис любили ходити на Дні народження. На вечерю не треба нічого готувати, є куди вигуляти нові вбрання. Приємна компанія, смачна їжа. Останнім часом найчастіше на таких заходах і зустрічаються з друзями, просто так зібратися не виходить.

– Денисе, діставай нову блакитну сорочку, вона так пасує до твоїх синіх очей. А то висить у шафі, нудьгує.

Юля вбралася в червону коротку сукню. Фігура дозволяє поки що таке носити.

Вручили подарунок іменинниці, сіли за стіл. Батьків Ігоря вони знали, а ось із Зіною бачилися вперше.

На вигляд їй було близько 35 років, в окулярах, гулька на голові, довга сукня, фіолетові тіні на очах.

Їли, пили, вітання лилися рікою. Юля пішла з Любою на кухню, щоб допомогти принести гарячі страви.

– Слухай, а Зіна з батьками живе чи що, заміжня не була?

– Так, з батьками. Чекає, коли зустріне свого нареченого. Каже, одразу впізнає його, відчує серцем. Дивна вона трохи, звісно, ​​але невинна.

– Денисе, а зіграй нам на гітарі, будь ласка. А потім можна потанцювати!

Денис узяв гітару і заспівав.

Зіна свердлила весь вечір очима Дениса. Йому було ніяково від її погляду. Коли почали танцювати, Зіна підійшла до нього та запросила на танець, попросивши поставити повільну композицію.

Денис розгублено погодився. Юля ледве стримувала сміх, Зіна викликала в неї легке здивування своєю поведінкою.

Під час танцю Зіна засипала Дениса питаннями

– А хто твій улюблений автор? А які фільми подобаються? Улюблена пора року?

Денис відповідав, але не міг збагнути, навіщо їй це все. Після танцю Зіна сіла поряд із Денисом, на порожнє місце. Батьки на той час уже пішли, залишилися лише господарі квартири, Денис із Юлею та Зіна.

– Юля, віддайте мені Вашого чоловіка. Він моя доля, я це точно зрозуміла. І знаєте, коли доля послала його мені, я не проґавлю цей шанс. Він ідеально мені підходить, я провела опитування, поки ми танцювали. Ви пожили з ним, а тепер він має бути зі мною, я й так довго чекала. І зовні він підходить, мій типаж.

Жити спочатку будемо з моїми батьками, вони зрозуміють. Весілля мені не потрібне, вважаю це непотрібним ритуалом. Згодом він мене безперечно полюбить, адже у нас стільки спільного. Дівчина я порядна, одягаюся пристойно, не так, як Ви, Юля. Соромно за мене не буде, Денисе, я запевняю.

У кімнаті стояла тиша. Недовго. Юля закотилася гучним сміхом, до того була комічна ситуація. Денис безглуздо посміхався, було видно, що йому ніяково. Господарі здивовано дивилися на Зіну. Юля заспокоїлася, і з серйозним виглядом спитала

– Зіна, а може спитаємо Дениса, з ким він хоче жити, з Вами чи зі мною? А то якось його думку не запитали.

– Денисе, ти поки що мене не знаєш, але запевняю, нам буде добре разом! Я чекала стільки років.

Денис підвівся з-за столу і вирушив до виходу

– Юля, підемо додому, що за цирк тут влаштували.

Юля знизала плечима, і вони вийшли, попрощавшись із господарями у коридорі.

– Юля, Денис, вибачте, що так вийшло, не знаємо, що найшло на Зіну, затемнення якесь ..

– Денис мій нарозхват просто. Передайте Зіні, що якщо Денис погано поводитиметься, відправлю до неї на перевиховання!

Усі засміялися, розрядивши обстановку.

– Ось це сходили в гості, мало чоловіка не вкрали з-під носа! Точно сорочка звела її з розуму, до того вона пасує тобі! Ох, і Зіна.

Наступного дня народження до цих друзів Юля та Денис не пішли, боячись побачити Зіну. Хто знає, що вона могла вчудити наступного разу…

Розповідь ґрунтується на реальній історії, яка сталася з моїми знайомими кілька років тому. Прототип Зіни знайшла таки собі чоловіка і народила дитину, щаслива у шлюбі.