Надя поспішала додому. Вона зайшла в під’їзд, піднялася за звичкою пішки на третій поверх і завмерла: – Не вірю своїм очам! – Двері в її квартиру були не зачинені. Поспішно скинувши пальто та чоботи, жінка пройшлася кімнатами. – Може, син приїхав з навчання на день раніше? Але ні, у кімнатах був порядок, безладу ніде не було, і все лежало на своїх місцях

Надя поспішала додому. Останні робочі тижні цього року вимотували її до краю. Жінці зараз хотілося лише одного, побути в тиші, скинути тягар проблем та турбот хоча б на деякий час.

Звичайно ж, передсвятковим настроєм не завадило б підзарядитися. Надя зайшла в під’їзд, піднялася за звичкою пішки на третій поверх і завмерла:

– Не вірю своїм очам…

Двері в її квартиру були не зачинені

– Як таке могло статися? Я ж зачиняла двері! – думала Надя.

Помилки тут не могло бути. Жінка завжди ретельно перевіряла квартиру.

Поспішивши біля порога, Надя увійшла до квартири і прислухалася. Тишу порушували лише настінні годинники у вітальні. Це вселяло оптимізм, підійшовши до шафи, жінка насамперед перевірила, чи не поцупили її норкову шубу.

Та, на щастя, висіла на своєму місці, як ні в чому не бувало

– Дивно, – подумала Надія, – якби до мене навідалися б якісь негідники, шубу взяли б насамперед!

Поспішно скинувши пальто та чоботи, жінка пройшлася кімнатами.

– Може, син приїхав з навчання на день раніше?

Але ні, у кімнатах був порядок, безладу ніде не було, все як вона лишала.

– Значить, я забула зачинити. Зі мною таке вперше! Все-таки втома дається взнаки, – сказала собі жінка.

Надя переодяглася у домашнє. Трохи опам’ятавшись, жінка пішла на кухню гріти вечерю. Чомусь рука її мимоволі потяглася до шафки, де стояла скринька з пігулками та грошима, які вона виручала від продажу маминої дачі.

Там же Надія зберігала сережки з діамантами, бабусину спадщину, а зараз на місці не було ні грошей, ні коштовностей.

Надя впустила скриньку з рук і присіла, схопившись за голову.

– Вкрали! Господи, всі гроші! – Жінка заплакала.

Ні разу за все своє свідоме життя в неї нічого не крали. Так, деякі речі вона втрачала. Гаманці, наприклад, ланцюжок з кулоном, списуючи все на свою природну розсіяність. Але щоб залізли до неї в квартиру! Таке було вперше.

Грошей разом із коштовностями вистачило б на невелику квартирку у спальному районі для сина. Так вона, в принципі, і планувала вчинити.

– Синові треба було покласти їх на рахунок! Чому я цого не зробила! – ридала Надя.

Жінка метнулася в коридор, оглянула вхідні двері, замок був цілий жодної подряпини. У цей момент Надію осяяло. Тиждень тому вона втратила ключі, вони ніби випарувалися з сумки. Вона не переживала, почала користуватися запасним

– Виходить, ключі поцупили спеціально! Але хто міг знати, де я зберігала гроші?

Невеселі думки Надії перервав телефонний дзвінок.

– Надю, привіт! – Жінка почула голос Леоніда.

Вона познайомилася з ним кілька місяців тому.

– Привіт, – невесело сказала вона.

– Як у тебе справи? Я зараз недалеко від твого будинку, може, побачимось?, – запропонував чоловік.

По щоці Надії скотилася сльоза і вона заплющила очі. Зі своїм колишнім чоловіком Павлом, Надя прожила 20 років,  з яким поєдналися узами шлюбу в 18. Причиною такого раннього заміжжя стала дитина. Незабаром Павла забрали на службу в армію, скласти річні іспити йому не вдалося.

На відміну від Надія, відслуживши хлопець, так і не відновився в інституті, пішов працювати на будівництво. Руки у Павла були золоті, тому можна було особливо не перейматися хлібом. Вона знала, що без грошей вони не залишаться, ось тільки було одне лихо. Любив її чоловіка до загулів.

Зрештою Павла звільнили з будівництва, проте чоловік не зневірився і знайшов нове місце, а незабаром все повторилося знову. Чоловік почав міняти робочі місця, наче рукавички. Ніде довго не затримувався.

Тим часом Ігорчик підростав. Серце Наді все частіше стискалося від розпачу, вона так хотіла, щоб чоловік заспокоївся, взявся за розум, не подавав поганого прикладу.

Якось вона набравшись сміливості, сказала чоловікові:

– Або вибираєш сім’ю і кидаєш гуляти, або ми розлучаємося!

Чи знала вона, вимовляючи ці слова, як кардинально зміниться її життя. Незабаром Павло кинув гуляти, але став злим і якимсь чужим. Усі гроші чоловік тепер приносив додому. Надя раділа, навіть відкладала на чорний день.

Якось Павло познайомився з Діаною, приємною молодою жінкою. Що вона знайшла в чоловікові середніх років, що розповнів і вічно похмурий, не зрозуміло.

Проте невдовзі Павло зізнався:

– У мене є інша, а наші стосунки себе зжили!

Павло першим подав на розлучення. Надя заперечувати не стала. Та вона все ще любила свого недолугого чоловіка, але що вона могла з цим зробити?

Час йшов Ігор вступив до інституту і поїхав навчатися в місто, ось тоді Надія відчула себе самотньою. Не рятувала навіть робота, у яку жінка поринула з головою. Ідея нового знайомства спала на думку її сусідці Тетяні.

Жінки були приятельками, тому часто забігали одна до одної на чай. А півроку тому влаштувалися працювати в одну фірму, це їх і зблизило. Таня щиро переживала за Надю, бо сама пережила свого часу непросте розлучення, а зараз виховувала одна п’ятирічну дочку.

Надя довірилася пораді своєї приятельки, заповнила анкету на першому-ліпшому сайті, знайшла в альбомі найвдаліше фото. А потім Надя загрузла у своїй повсякденній метушні.

Тому дзвінок Леоніда став несподіванкою. Чоловік підкорив Надію з першого погляду. З ним було так спокійно та тепло. П’ять років тому він втратив дружину і вирішив спробувати щастя з Надею.

Найбільше він сподобався жінці тим, що не мав шкідливих звичок. Коли він спитав її на першому побаченні:

– Ми ще зустрінемося?

Жінка ствердно кивнула. Вони вже планували зустрічати цей Новий рік разом.

– Невже гроші вз’яв він? – Надія завмерла з телефоном у руках, згадуючи хто ще був у неї вдома.

Якось за розмовою вона не втрималася і посвятила чоловіка у свої плани щодо квартири.

– Льоня я щось погано почуваюся, – сказала Надія в трубку, – може іншим разом?

– Надя, що трапилося? Може, чим допоможу?

– Ні ні! – промовила жінка, але голос здригнувся.

– Я буду в тебе за десять хвилин! – рішуче відповів він, не приймаючи жодних заперечень.

Поки Надія чекана на Леоніда, вона продовжувала розмірковувати:

– А раптом мій новий знайомий, якийсь негідник! Але ж у цьому випадку він не дзвонив би мені зараз.

Перед приходом чоловіка, вона вигадала підступний план, щоб його викрити.

Леонід приїхав за 15 хвилин. Надя швидко привела себе до ладу і поставила чайник. Чоловік привіз торт. З його появою в будинку стало затишно й тепло, ніби він був тією відсутньою ланкою, якої так не вистачало.

Все життя з колишнім чоловіком Надія ніколи не відчувала таких почуттів. Проте вона мала це зробити. Пригостивши гостя чаєм, жінка раптом схопилася за серце і прошепотіла:

– Ой, щось недобре!

Чоловік злякався, допоміг Наді дійти до дивану та лягти.

– Що потрібно зробити?! – схвильовано промовив він.

– На кухні пігулки принеси їх, будь ласка.

Леонід заметушився по кухні.

– Надя, де в тебе аптечка? – Запитав чоловік, але відповіді не отримав.

Так нічого і не знайшовши, чоловік приніс їй води і потягнувся за телефон, щоб викликати швидку допомогу. Більше симулювати Надія не хотіла:

– Льоня, мені вже полегшало. Все минулося, не треба викликати швидку. День був важкий, ти не образишся, якщо я попрошу тебе піти? Хочеться побути одній, гарненько виспатися.

Леонід допоміг їй лягти в ліжко і пішов без зайвих слів, мовчки. А Надії раптом стало соромно за вчинок. Залишившись у квартирі в гордій самоті, жінка сіла навпроти ялинки і задумалася:

– Мабуть, доведеться звертатися до поліції. Детектив із мене ніякий…

Раптом гучний стукіт у двері повернув Надію до реальності.

– Надя, ти що там заснула? – пролунав за дверима голос Тетяни, – подруго допоможи, підміни мене завтра, будь ласка, у боргу не залишусь!

Надя відчинила їй двері і хотіла їй відповісти, але цього разу в неї по-справжньому кольнуло щось у серці і закрутилася голова.

Тетяна підхопила сусідку за плечі.

– Надю, тобі погано, сідай. Зараз наллю води.

Не встигла Надя повідомити сусідці місцезнаходження аптечки, як та спритно все їй принесла. Надія тут же почала згадувати, чи діставала вона при сусідці аптечку. Виходило, що ні. Всі необхідні пігулки зазвичай лежали в сумочці, а ось про гроші виручені з продажу дачі, Тетяна була в курсі.

– То це ти взяла гроші, – прошепотіла Надія.

Сусідка зблідла і сіла на стілець.

– Як ти могла я для сина копила! – Вимовила Надя.

– Вибач мені, будь ласка, у мене біда місяць тому сталася, не стало вітчима. Я не розповідала тобі, бо зовсім не хотіла спілкуватися з кимось. А днями зателефонувала мама, сказала що їй потрібно погасити його борг, таких грошей у нас немає, живемо від зарплати до зарплати. У мене просто опустилися руки. У мами слабе серце, – розповіла Тетяна.

Раптом вона дістала з кишені пачку грошей та сережки:

– Ось, я хотіла повернути тобі все непомітно… Думала, що ти ще не встигла виявити пропажу. Не можу я так… совість замучила…

– Ох ти ж.. Таня, а попросити не можна було! – сказала Надя

І тут вона знову згадала, як некрасиво вчинила з Леонідом.

– Тепер, мабуть, він мене не пробачить, вважавши якоюсь дивною, – думала Надя.

Наступного дня борг було сплачено, Тетяна пообіцяла повернути гроші частинами, Надя кивала головою, майже не слухаючи подругу, на той час її турбувало лише одне – Леонід.

Жінка зателефонувала йому та попросила про зустріч. Надя все розповіла йому, він її зрозумів і вибачив. Як і планували вони відсвяткували разом Новий Рік у теплі та затишку.