Аліна мила посуд після вечері, коли дзенькнув телефон. Посипалися повідомлення. Жінка вирішила, що прочитає їх пізніше, і тільки закінчивши прибирання на кухні, взяла в руки телефон. Коли Аліна прочитала, вона застигла. Повідомлення приходили до батьківського чату. Писала мама дівчинки, яка відвідувала одну групу в дитячому садку разом із сином Аліни. Жінка просила допомогти її дочці

Аліна мила посуд після вечері, коли її телефон подав сигнал. В одному з месенджерів посипалися повідомлення. Жінка вирішила, що прочитає їх пізніше, і тільки закінчивши прибирання на кухні, взяла в руки телефон. Повідомлення приходили до батьківського чату дитячого садка, куди ходив син Аліни. У чаті батьки бурхливо обговорювали якусь допомогу. Щоб зрозуміти сенс, Аліні довелося довго перегортати вгору. Нарешті вона знайшла повідомлення, з якого почалося це активне листування. Писала мама дівчинки, яка відвідувала одну групу в дитячому садку разом із сином Аліни. Коли Аліна прочитала, вона застигла.

“Допоможіть, хто чим можете! Донька каталася з гірки, і сталася біда. Зараз їй дуже важко, потрібні гроші. Допоможіть!!!”

Це повідомлення було підкріплене благаючими смайликами. Батьки активно підключилися і почали переказувати гроші, судячи з численних повідомлень.

Їхня група в садку була випускною. Восени вони вже стануть школярами, тому всі діти були знайомі, і дівчинку, з якою трапилася біда, теж знали всі. Хоча вона була тихою і непомітною.

-Затюкана якась, – як одного разу сказав чоловік Аліни, коли відводив до дитячого садка сина.

Аліна не погодилася із чоловіком.

-Що відразу затюкана, просто спокійна дитина. Не те що наш бешкетник, – кивнула вона на свого синочка, який був не в змозі ні хвилини всидіти на місці.

Дівчинку, звичайно, було дуже шкода, і в такій ситуації треба допомагати людям. Але на карті Аліни не було майже нічого, а до зарплати ще жити та жити. Тому вона пішла до чоловіка, який сидів за комп’ютером і доробляв роботу взяту додому.

-Сергію, відірвіться будь ласка, ненадовго. Дивись, яка біда трапився з дівчинкою з садка, яку ти затюканою назвав.

Аліна дала чоловікові прочитати повідомлення у месенджері. Той, прочитавши, підняв очі на дружину.

-Я так розумію, ти хочеш гроші переказати, а твоя зарплата закінчилася? Погляньмо, що там у мене.

Сергій узяв свій телефон і перевіривши баланс в особистому кабінеті, сказав.

-Ну, я думаю гривень 500, ми можемо перевести, без особливих збитків для сімейного бюджету. Так щоб до зарплати спокійно дотягнути.

Аліна не погодилася.

-Нам з тобою тільки до зарплати, а людям на лікування потрібно. Якось проживемо, тугіше затягнемо пояси. Давай більше переведемо. Ти тільки уяви, в якому стані зараз батьки бідної малечі, і у них немає коштів їй допомогти.

-Добре, – трохи подумавши погодився Сергій. – перекидай стільки, скільки вважаєш за потрібне, а там сама розподіляй витрати.

Чоловік усміхнувся Аліні, і вважаючи розмову закінченою, повернувся до монітора комп’ютера.

Аліна перевела мамі дівчинки – Світлані, дві тисячі. До зарплати дотягнути, звісно ж, не вийшло. Наприкінці місяця Аліні довелося трохи зайняти у батьків. Але водночас, жінка жодного разу не пошкодувала про гроші переведені на лікування малюка, розуміючи, що Світлані зараз потрібніше. Страшно навіть уявити, через що зараз проходить ця жінка.

Так як у садок дівчинка більше не приходила, звістки про її стан не було. Через якийсь час батьки все також, у чаті, почали цікавитися, як почувається дитина. На що Світлана, ще з більшою гіркотою відповіла, що операцію довелося відкласти, тому що потрібна сума не була набрана, і їй звичайно дуже незручно просити, але, може, батьки зможуть ще трохи піднапружитися і допомогти їм грошима.

І батьки напружилися! Світлані знову посипалися перекази. Аліна, яка на той час отримала зарплату, незважаючи на борги, теж перевела трохи грошей.

А потім був випускний у садку. Жінка з батьківського комітету вимовляючи прощальну промову, сказала, що дуже прикро, що не всі дітлахи присутні на своєму випускному. Згадала дівчинку Світлани, побажавши їй якнайшвидшого одужання. Батьки почали цікавитися, хто в курсі, як там із операцією, і взагалі як ситуація. Але ніхто нічого не знав, навіть вихователька. Вона знизала плечима і відповіла, що жодної інформації щодо дівчинки не має.

А коли, ввечері того ж дня, батьки спробували поцікавитися у Світлани в месенджері, виявилося, що мама дівчинки покинула чат. Ця обставина трохи налякала батьків. Багато хто вирішив, що сталося найгірше.

Поступово спілкування на цю тему звелося нанівець, та й сам батьківський чат дитсадка зжив себе. Діти йшли до першого класу.

Аліна з чоловіком взяли іпотеку та придбали квартиру в іншій частині міста, далеко від дитячого садка. Поруч із новою квартирою була школа. Але відводячи свого першокласника на перше вересня, Аліна була впевнена – знайомих, дітей з садка тут не зустріти.

Яке ж велике було її здивування, коли на святковій лінійці, серед однокласників свого сина, вона побачила ту саму дівчинку, на допомогу якій ще недавно батьки так чуйно збирали гроші.

Аліна пошукала очима у натовпі батьків Світлану, маму дівчинки, але не знайшла. Тому, після лінійки підійшла до самої дівчинки. Привіталася, запитала, чи пам’ятає вона її сина, з яким тепер навчатиметься в одному класі. А потім, намагаючись бути ненав’язливою, поцікавилася:

-А у тебе як здоров’я? Ти вже поновилася після операції?

Дівчинка, знизу вгору, з великим подивом дивилася на дивну тітку, яка говорила про якісь незрозумілі речі.

-Мені нічого не робили!

-Ну як же? Ти ж перестала ходити в дитячий садок, у лікарні лежала.

-У дитячий садок я перестала ходити тому, що мама сказала, що дуже багато доведеться скидатися на випускний. І відвезла мене до бабусі. Там я гостювала кілька місяців, і ось нещодавно мама мене забрала.

Дівчинці набридло відповідати на дивні питання цієї тітки, і вона втекла за своїм класом і класною керівницею. Аліна стояла приголомшена. Ні, ошелешена – це непридатне слово! Її ніби у крижану воду занурили.

“Як же так? Такого просто бути не може! Як мама може спекулювати на здоров’ї дитини? Найдорожчого, що є в житті. Та це ж у голові не вкладається!”

Увечері Аліна кипіла, бігала з кута в кут кімнатою, розмахувала руками і імпульсивно розповідала чоловікові. Сергій з усмішкою спостерігав за емоціями скуйовдженої дружини.

-Аліно, Заспокойся. У житті буває всяке. Ти погано знаєш людську натуру. Судиш усіх по собі, і вважаєш, що якщо сама ніколи б так не зробила, то ніхто не зможе. Люди різні та негідників теж повно.

-Але як? Це ж її донька, чим вона думала, коли писала таке про свою дитину? Та й взагалі, це ж не могло не розкритися! Рано чи пізно все одно, хтось би дізнався.

-Ну ось ти припустимо, дізналася. І що? Побіжиш до неї гроші свої просити? Нічого подібного! Ти їй перекинула сама, добровільно, та й інші батьки також. Обурюються і заспокояться. А сума в неї, я думаю, набралася досить кругленька!

Минуло два місяці шкільного навчання сина Аліни. Звичайно, був створений новий батьківський чат, що гордо називався 1 “А”. Зазвичай, батьки у ньому обговорювали шкільні справи, скільки треба здавати на потреби класу. Але одного разу в Аліни мало  телефон з рук не випав, коли вона прочитала нове повідомлення від Світлани.

«З молодшою дитиною сталася біда, потрібні гроші. Допоможіть хто чим може!!!»