Василь знову зловив себе на думці, що йому не хочеться повертатися додому. Він не хоче бачити своєї дружини. ⁃ Ало, Мирославо, я знову сьогодні затримаюся. ⁃ Знову звіти?!, – поцікавилася дружина, не дуже повіривши своєму чоловікові. Останнім часом він змінився. Приходить пізніше. Увесь час якийсь засмучений. Мирося шукала відповіді. І вирішила поговорити з його кращим другом Максимом

Сьогодні Василь знову зловив себе на думці, що йому не хочеться повертатися додому. Він не хоче бачити своєї дружини. Тієї, яку ще недавно так палко кохав. А може то було не кохання?! 

А зараз він навіть бути в її присутності не може. Невже так буває, що можеш ось так розлюбити?! 

Навіть діти його не радували

⁃ Ало, Мирославо, я знову сьогодні затримаюся.

⁃ Знову звіти?!, поцікавилася дружина, не дуже повіривши своєму чоловікові.

Останнім часом він змінився. Приходить пізніше. Увесь час якийсь засмучений. Навіть з дітьми менше почав розмовляти. Мирося шукала відповіді. І вирішила поговорити з його кращим другом Максимом. Домовилися про зустріч в кафе недалеко від їхнього дому.

⁃ Максиме, допоможи будь ласка. Я кохаю його. А його, наче підмінили. Повертається пізніше. Вранці йде якнайшвидше. Ні я, ні діти його зовсім не бачимо. Таке враження, що він нас уникає.

⁃ Миросю, я й сам помітив, що Василь останнім часом якийсь інший. Але не думаю, що причиною може бути інша жінка. Я б це одразу зрозумів, чи б помітив. Давай так, я спробую з ним поговорити. Добре?. – пообіцяв сімейний друг.

А в самого закрилися якійсь тривожні думки. Максим добре знав Василя. Знав свого друга з юності. І подібне з ним відбувалося вже колись давно. Ще в студентські роки. Зустрічався він тоді з однією дівчиною. Добивався її прихильності. А коли в них вже все було серйозно, раптом охолов. Почав віддалятися. Дівчина переживала. Просила поради в Максима, точно так, як сьогодні Мирося. І нічого не допомогло. Василь нічого не пояснивши, просто припинив спілкування з нею. Але ж Мирося не пересічна дівчина, це його теперішня дружина. Мати його двох маленьких дітей. Невже можна ось так все перекреслити?! Максим не знав, але вирішив розібратися в чому ж справа. Наступного ж дня запросив друга на розмову. Без будь-яких передмов та ліричних вступів, одразу розповів про їхню зустріч з Мирославою.

⁃ Розумієш, друже, я й сам бачу, що щось не так. Можливо в тебе якісь проблеми?! Навіть якщо так, не закривайся від дружини. Вона любить тебе і страждає від того, що ти її відштовхуєш.

⁃ Максиме, я й сам не знаю! Віриш, я якось втратив до неї інтерес. Як до жінки. Вона змінилася. Не така, як перед весіллям. Вона увесь час віддає нашим дітям. А мені також потрібна увага. Я хочу красиву дружину, яка не буде мене зустрічати з роботи у домашньому вбранні. Та й страшно признатися, але я не можу бути в її присутності. Кажу тобі, як є.

Для Максима ці слова прозвучали дуже жахливо. Він ніколи не думав, що його друг може бути таким егоїстом. Не цінувати те, що дружина його друга присвячує увесь свій час сім’ї. Їй ніколи бігати по салонам краси зараз. По музеям те ресторанам. Зараз для неї найважливішим є благополуччя та затишок їх сім’ї та дому. А Василь цього не зміг Оцінити.

Важко було Максимові після їхньої зустрічі. Бо що мав сказати Мирославі?! Що її чоловік більше не любить її. Не цінує…

Вирішив Максим просто нічого не розповідати їй, а натомість запросив Мирославу разом з дітьми погуляти в парку наступної суботи. Вони провели чудовий день. Сонячна погода і навколишня природа подарували чудовий настрій і новий заряд енергії.

⁃ Дякую тобі, Максиме за сьогоднішній день. Я й забула, коли ми так проводили час всією сім’єю. Уявляєш, Василь сказав, що йому потрібно відпочити, і переїхав до своєї мами. Сказав, що на тиждень, але маю підозри, що це вже найгірший сигнал., – намагаючись стримати сльози, говорила Мирося.

Максим знав свого друга, і знав, що це кінець. Але не розумів, чому в душі він радіє з цього. Йому аж соромно було своїх думок. Він відчував, що Мирослава йому дуже подобається. Він ніколи раніше не помічав, які гарні в неї очі. Глибокі-глибокі, наче морське дно. Йому не хотілося відпускати їх додому.

Він все частіше почав заходити до Миросі з дітьми в гості. То на чай, то допомогти, то підвезти їх куди-небудь. Дітям також подобалося, коли дядько Максим їх відвідує. Адже тата вони зовсім не бачили вже довгий час.

І, коли Мирослава отримала документи на розлучення, її це зовсім не засмутило. Вона відчувала, що не сама. Що має підтримку. Їй страшно було, звичайно, починати нове життя. Але ж вона не одна!

Розлучення відбулося без присутності Василя.

А вже через місяць Мирося та Максим розписалися.

Пройшло два роки. Василь гуляв в парку. Один. Його увагу привернула сім’я, яка була зовсім не далеко від нього. Щасливі мама й тато сиділи на лавочці, і з посмішками спостерігали, як граються їхні діти. Видно було, що вони очікують поповнення.

Яким його здивуванням і шоком було впізнати в цих людях свою колишню дружину, своїх же дітей та свого колишнього друга.

Автор: Тетяна Бойко