Увечері Дарина прийшла з роботи і з порога сказала чоловікові: – Уявляєш, мені моя подружка сказала, що ти від мене підеш. От же ж вигадала собі! – А ти знаєш, – раптом сказав Станіслав. Я давно мав тобі зізнатися – у мене є інша жінка! Вона вагітна і я не можу залишити її. Ми маємо розлучитися. Дарина аж присіла на диван

В дитинстві на Даринку дивилися розчулено – чарівна, зеленоока, з ямочками на щоках.

У юності – із захопленням, бо її красою захоплювалися всі.

У старших класах, потім в університеті, навколо неї завжди була зграйка шанувальників.

Аж поки вона не зустріла свого майбутнього чоловіка, Станіслава.

Вони були справді парою, створеною на небесах…

Обоє високі, красиві, розумні, вони були під стать один одному, це було видно з першої хвилини їхньої зустрічі.

Станіслав навчався в іншому університеті – майбутній юрист, а Дарина – у педагогічному на факультеті іноземних мов.

Станіслав прийшов до своєї тітки, яка викладала французьку в університеті, на прохання матері.

Коли він заходив в аудиторію, то зустрівся з Даринкою, яка якраз виходила. Вона зустрілася з ним, підняла очі і вони зійшлися поглядами.

Ось воно, кохання з першого погляду, наздогнало їх миттєво.

Через рік Станіслав закінчив університет і запропонував Даринці одружитися.

Хоча їй залишалося вчитися ще рік, весілля зіграли, але батьки з обох сторін виставили молодятам умову — народжувати дитину тільки після закінчення навчання Дарини.

Молодята погодилися. І життя пішло своєю чергою.

Вони мали щасливу сім’ю, розмірене і гармонійне життя, з чоловіком жили душа в душу, народили двоє дітей, сина і дочку.

В обох була улюблена робота і що важливо, батьки хоч і були вже у віці, але відрізнялися хорошим здоров’ям.

Ідилія тривала понад п’ятнадцять років. І ось одного разу, Дарина зрозуміла, що з її чоловіком щось відбувається.

Він став похмурим, і вона раптом зрозуміла, що близькість у них буває все рідше і рідше, він ніби охолов до неї.

Дарина задумалася, може вона щось не так робить? Вона вирішила порадитися з кимось, щоб зрозуміти причину його дивної поведінки.

Вона мала подругу Софію, яка трохи гадала на картах і щось там дивилася по кавовій гущі.

Знайомі, які до неї зверталися, казали, що всі її пророцтва збувалися. Дарина ніколи до неї не зверталася – не було чого. Але цього разу вона пішла до неї в обідню перерву. Перед цим вона зателефонувала і запитала:

-Софіє, зможеш приділити час, дещо треба дізнатися. Я в обід прибіжу до тебе?

Почувши ствердну відповідь, вона сказала:

-Тоді вари каву до мого приходу.

Софія дала Дарині зварену каву, вона випила і повернула чашку з гущею. Жінка довго крутила посудину, все розглядаючи і зітхаючи, а потім видала:

-Даринко, ось що я скажу тобі… – вона намагалася не дивитися на неї. – Найближчим часом чоловік від тебе піде і потім на роботі проблеми будуть, не знаю що точно відбудеться, але ти звільнишся.

Дарина аж застигла.

-Та що ти таке говориш, у нас міцна сім’я, чоловік мене любить. Ти навіщо так брешеш?!

-Ти прийшла дізнатись правду, я тобі її сказала. Якщо шукаєш втіхи, то це не до мене…

Дарина гримнула дверима і пішла, перед цим кинувши на стіл гроші.

Увечері вона прийшла з роботи і з порога сказала чоловікові:

-Уявляєш, мені моя подружка сказала, що ти мене залишиш найближчим часом. От же ж вигадала!

-А ти знаєш, добре, що ти цю розмову затіяла. Я винен перед тобою, давно мав зізнатися – у мене є інша жінка, – раптом сказав Станіслав.

-Вона вагітна, я її люблю і не можу залишити в такому становищі, адже їй тільки двадцять років. Ми з тобою повинні розлучитися.

Дарина аж присіла на диван.

-А як же наші діти? Їм теж потрібен батько? – в розпачі сказала вона.

-Ну вони у нас вже дорослі і я залишати їх зовсім не збираюся, часто з ними бачитимуся і звичайно ж, допомагатиму матеріально…

Дарина не вірила своїм вухам. Адже вони чудово прожили стільки років, що йому не вистачало?!

Спочатку вона хотіла не давати йому розлучення, але потім махнула рукою.

А через два місяці у них на роботі пройшло скорочення двох відділів. В одному з них працювала Дарина.

Їх виставили на вулицю, вірніше, відправили на біржу праці.

Так вона лишилася без роботи.

У цей день Дарина зі злістю згадувала колишню подругу Софію, ніби вона була винна у всіх її бідах зі своєю кавовою гущею…

Хоча вона й розуміла, що її провина була лише в тому, що та сказала правду.

Але життя продовжується і все в ньому йде так, як задумали небеса.

Дарина дуже скоро знайшла хорошу роботу, навіть кращу за колишню і там же зустріла свого другого чоловіка…